Шановні батьки! Прийміть від мене слова подяки за плідну співпрацю під час
дистанційного навчання! Без Вашого терпіння, розуміння ситуації, зворотнього
зв'язку ми не змогли б досягти сьогоднішніх результатів. Щиро дякую!
27 ТРАВНЯ
ЛІТЕРАТУРНЕ ЧИТАННЯ
1.ПРОЧИТАЙ
Моя прабабуня — самосе́лка. Вона живе сама в селі Залісся. Колись там мешкало багато людей. Але потім вибухнув Чорно́биль *1 і всіх вивезли.
Якийсь час прабабуня жила з нами в місті. А потім зібрала речі й повернулася назад. «У Заліссі народилася, в Заліс сі й помру», — сказала мамі.
Мама дуже гнівалась, але нічого не могла вдіяти. Прабабуня — міцний горішок. Якщо вже вирішила щось, її ніхто не спинить.
Прабабуня каже, що приросла до Залісся. Там її дім, її коріння.
— Приросла, мов квітка барвінку? — уточнюю, згадуючи синій килим на її подвір’ї.
— Мов квітка барвінку, — всміхається прабабуня.
Раз на рік я приїжджаю в гості. Мені частіше не можна, «бо радіа́ція» *2. У цей день час летить, мов шалений. Не встигає прабабуня показати мені своє господарство: ягоди, гриби, фрукти, овочі, — як час повертатися додому. А я ще навіть з її сусідами не познайомилася. Сусідами прабабуня називає ведмедів, лисиць, вовків, лосів і коней, які мешкають у лісі.
Настає вечір. Тато плескає по плечу, мовляв, час прощатися.
Я цілую прабабуню та сідаю в машину. Автівка рушає.
Озираюся. Прабабуня стоїть у блакитній хустині посеред дороги й махає рукою. Віддаляючись, стає схожа на цяточку.
На квітку барвінку посеред лісу.
Смокчу барбариску, але мені від того не солодко. Від гіркої миті перед очима все розпливається.
— Тату, спини! — кричу і б’ю у вікно.
Тато зупиняє автівку.
— Дивись під ноги, сонечко.
Я відчиняю дверцята й біжу щодуху. Так швидко, що починає поколювати в боку. Падаю в обійми, ледь не збиваючи прабабуню з ніг.
— Ба, мо-жна я за-ли-шу-ся на все лі-то? — мені перехоплює дихання від бігу й від хвилювання.
— Я б дуже хотіла цього, Марійко, — шепоче.
На мить мені здається, ніби це шепоче ліс: ягідка барбарису, що почервоніла від підглядання за нами, листя, що тремтить на деревах, лисиця, яка причаїлася за стовбуром дерева, ведмідь, який прийшов у Залісся аж із Білорусі.
— Ти пам’ятаєш про дім і коріння? — прабабуня зазирає мені в очі.
— Угу, — киваю головою.
— Тобі треба повертатися, — вона загортає за вухо неслухняне пасмо мого волосся, що вибилося на бігу. — Твоє коріння там, де ти народилася.
Поки ми їдемо до Києва, я думаю про неї. Зараз восьма вечора, а значить, прабабуня вечеряє. В кімнаті цокає годинник і про щось торохтить радіо, в якому ми замінили батарейки.
В її вікна зазирають сусіди: лисиці, ведмеді, вовки, лосі, косулі, коні. І весь барбарис, весь барвінок лісу цвіте для неї.
Якийсь час прабабуня жила з нами в місті. А потім зібрала речі й повернулася назад. «У Заліссі народилася, в Заліс сі й помру», — сказала мамі.
Мама дуже гнівалась, але нічого не могла вдіяти. Прабабуня — міцний горішок. Якщо вже вирішила щось, її ніхто не спинить.
Прабабуня каже, що приросла до Залісся. Там її дім, її коріння.
— Приросла, мов квітка барвінку? — уточнюю, згадуючи синій килим на її подвір’ї.
— Мов квітка барвінку, — всміхається прабабуня.
Раз на рік я приїжджаю в гості. Мені частіше не можна, «бо радіа́ція» *2. У цей день час летить, мов шалений. Не встигає прабабуня показати мені своє господарство: ягоди, гриби, фрукти, овочі, — як час повертатися додому. А я ще навіть з її сусідами не познайомилася. Сусідами прабабуня називає ведмедів, лисиць, вовків, лосів і коней, які мешкають у лісі.
Настає вечір. Тато плескає по плечу, мовляв, час прощатися.
Я цілую прабабуню та сідаю в машину. Автівка рушає.
Озираюся. Прабабуня стоїть у блакитній хустині посеред дороги й махає рукою. Віддаляючись, стає схожа на цяточку.
На квітку барвінку посеред лісу.
Смокчу барбариску, але мені від того не солодко. Від гіркої миті перед очима все розпливається.
— Тату, спини! — кричу і б’ю у вікно.
Тато зупиняє автівку.
— Дивись під ноги, сонечко.
Я відчиняю дверцята й біжу щодуху. Так швидко, що починає поколювати в боку. Падаю в обійми, ледь не збиваючи прабабуню з ніг.
— Ба, мо-жна я за-ли-шу-ся на все лі-то? — мені перехоплює дихання від бігу й від хвилювання.
— Я б дуже хотіла цього, Марійко, — шепоче.
На мить мені здається, ніби це шепоче ліс: ягідка барбарису, що почервоніла від підглядання за нами, листя, що тремтить на деревах, лисиця, яка причаїлася за стовбуром дерева, ведмідь, який прийшов у Залісся аж із Білорусі.
— Ти пам’ятаєш про дім і коріння? — прабабуня зазирає мені в очі.
— Угу, — киваю головою.
— Тобі треба повертатися, — вона загортає за вухо неслухняне пасмо мого волосся, що вибилося на бігу. — Твоє коріння там, де ти народилася.
Поки ми їдемо до Києва, я думаю про неї. Зараз восьма вечора, а значить, прабабуня вечеряє. В кімнаті цокає годинник і про щось торохтить радіо, в якому ми замінили батарейки.
В її вікна зазирають сусіди: лисиці, ведмеді, вовки, лосі, косулі, коні. І весь барбарис, весь барвінок лісу цвіте для неї.
*1 Чорно́биль — місто в Україні, де в 1986 році сталася екологічна катастрофа. Там і досі не можна мешкати людям.
*2 Радіа́ція — випромінювання; виділення особливої енергії, яка у великій кількості дуже шкідлива для всього живого.
*2 Радіа́ція — випромінювання; виділення особливої енергії, яка у великій кількості дуже шкідлива для всього живого.
2.ПРОЙДИ ТЕСТ https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=6209169
26 ТРАВНЯ
ЛІТЕРАТУРНЕ ЧИТАННЯ
УКРАЇНСЬКА МОВА
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ
ПОВТОРЕННЯ НА СТ.189
МАТЕМАТИКА
ПОДИВИСЬ ВІДЕО
ВИКОНАЙ ЗАВДАННЯ № 1150, 1151
РОЗВ*ЯЖИ ЗАДАЧУ 1152,1157
25 травня
ЛІТЕРАТУРНЕ ЧИТАННЯ
ПРОЧИТАЙ
Лариса Денисенко
ЯК ДИВАРЛИКИ ВІДНАЙШЛИ У СОБІ ГІДНІСТЬ
Жоден мандрівник поки що не натрапив на Країну Диварликів, хоча лежить вона в Україні, на звичайному острівці в Чорному морі.
З неба острівець можуть помітити лишень гострозорі птахи та швидкісні літаки. Проте ні ті, ні інші нічого не повідають людям. А з глибин моря острів бачать тільки найуважніші риби, а також шпигунські підводні човни. Та вони теж тримають його існування у таємниці.
А тимчасом у Країні Диварликів живе дуже багато незвичайних істот. Звати це дивовижне плем’я диварликами.
У кожного диварлика є своє ім’я — зовсім як у нас, у людей.
Звідки взялися диварлики? Їх колись вигадали діти — намалювали чи нафантазували. У кожного диварлика є своя особлива риса характеру. Вони не дуже лагідні, не надто симпатичні, багато хто з них страшенно вередливий! Може, тому що ніхто не дбає про їхнє виховання. Ніхто не бавиться з диварликами і не любить їх. Тож вони живуть так, як живеться. Сваряться диварлики щодня...
Діти вже й забули про них, а диварлики живуть собі на своєму острові та вірять у те, що їх коли-небудь хтось знайде.
Нещодавно в гості до диварликів завітала дівчинка Леся, яка спочатку потрапила в халепу. Її підхопив Велетенський Птах і довго не відпускав, аж поки Леся з допомогою диварликів не порозумілася з ним.
Так вона познайомилася з мешканцями острівця. А ще розповіла їм про цінність життя. І залишилася погостювати на острові...
Якби не найбільший на острові сонях, який правив Сонцю за маяк, щоразу вказуючи, куди воно має світити, цього дня Сонце неодмінно заблукало б у хмарах і так і не визирнуло. Нарешті! Ось воно з’явилося і спрямувало своє світло та тепло на острів диварликів.
Шепотінник сидів на своєму улюбленому соняху і робив записи у своєму сонячно-соняховому щоденнику. Жуки сонечка час від часу всідалися на його капелюсі й підказували потрібні вислови. Тому саме Шепотінник помітив Лесю, котра намагалася щось виловити з моря кривою гіллякою.
Нарешті Леся виловила пластикову пляшку. Біля неї крутилася Велика Мо, кудлата й весела собака. Леся вже хотіла віднести пляшку на смітник, коли побачила всередині якийсь папірець.
Дівчинка відкрутила кришечку, витягла папірець, розправила його на колінах і прочитала таке: «Агов, диварлики! Всі ви дурбелики. Потворні, жахливі, дурні, брехливі та слабкі. Навіть Сонце у вашій країні схоже на недопечений млинець, тому ви всі бліді нікчеми. Сирітки».
Леся аж підстрибнула від обурення, і в її сандалики набралося повно піску. Довелося його довго витрушувати.
Тим часом Велика Мо, яка, метляючи хвостом, чатувала на пляшку, скористалась нагодою і вже тримала трофей у пащі.
Леся ж, упоравшись з піском, пішла шукати Мережану Жанну. Треба було з’ясувати, хто такі ці сирітки, котрі дозволяють собі ображати диварликів. Велика Мо супроводжувала дівчинку, несучи пластикову пляшку в зубах. Інколи собака зупинялася, щоб як слід потермосити пляшкою, бо собаки це обожнюють!
Шепотінник зрозумів: щось має відбутися, тож зіскочив із соняха і разом зі зграйкою цікавих веснянкуватих сонечок помчав наздоганяти Лесю.
Мережана Жанна сиділа в затінку та плела вінки до Свята Червоних Квітів, яке диварлики завжди відзначали у серпні.
— Привіт! — гукнула Леся.
— Привіт! — озвалася Мережана Жанна. — Допоможеш плести вінки?
— Залюбки. Але пізніше.
Леся простягнула Мережаній Жанні папірець.
— Ось що припливло до нас у пляшці. Ти тільки прочитай це!
Мережана Жанна прочитала листа вголос. Леся була дуже обурена, тому здивувалася, коли Мережана Жанна, прочитавши такого образливого листа, відклала папірець убік і спокійно продовжила плести вінки.
— Тебе це не обурює? — здивовано запитала в Мережаної Жанни дівчинка.
— Та ні. Подай мені, будь ласка, ту квітку!
Леся простягнула руку по квітку, на яку вказувала Мережана Жанна, але відсмикнула її, бо зрозуміла, що це — Хамелеося, котрий удавав із себе червону квіточку.
— Ти мене налякав!
— Я не хотів. Просто я краще відчуваю це свято, коли перетворююся на його символ, — пояснив Хамелеося, який уже знову став схожим на самого себе.
— Ти чув ці образливі слова?
— Чув. Але то нічого дивного. Це ж писали сирітки!
— Хто такі сирітки? Хто дав їм право принижувати нас?
— Сирітки живуть на третьому звідси острові. Вони народжуються щоразу, коли дітям або дорослим розповідають щось моторошне. Вони з’являються в них на руках, ногах і самі потім тікають від переляку на свій острів. Щоб більше не чути моторошних історій.
— Бідні. То вони дуже полохливі?
— Справжні боягузи. Саме так про них і написав Задирака. І відправив повідомлення однією з наших черепах.
А ще пообіцяв напустити на них жахливу темряву!
— І що?
— Вони відписали, що ми злі нікчеми. Ти не хвилюйся.
Треба віднести цього листа Задираці та Вередунці, вони обов’язково дадуть їм відсіч, — втішав Лесю Хамелеося.
Мережана Жанна була тієї ж думки. Вона гукнула крука Маленького Бо, котрий грався з хмаринками, і попросила його покликати Вередунку та Задираку. Той радо полетів виконувати доручення.
До друзів доєднався захеканий Шепотінник, він не звик швидко бігати. Роззирнувся на боки, але не знайшов нічого такого, на що можна влізти, і трохи засмутився. Шепотінник любив за всім та всіма спостерігати згори.
— Що у вас тут відбувається?
— Леся знайшла в пляшці послання від сиріток. І засмутилася, — пояснила Мережана Жанна.
— А ми їй сказали, що Вередунка та Задирака хутко вигадають їм образливу відповідь, — додав Хамелеося.
— Гм. То ви щоразу обмінюєтеся з ними образами та кпинами? — запитала Леся.
— Саме так. А що?
— Як що? Вони принижують нашу гідність, ми принижуємо їхню гідність! Виплітаємо справжній ланцюг кривд, і це неправильно! — обурилася Леся.
— Гггг...ідність? Що? Що воно таке? — запитав Шепотінник. Він знайшов серед міцних стеблин цикорію сплетений з трави гамак і гойдався в ньому.
Тимчасом до друзів наближалися Задирака та Вередунка. Вони бігли, штовхалися, обмінювались ідеями, як найкраще відповісти на обрбзи сиріток.
— Напишемо, що вони полохливі та потворні, наче медузи!
— Або вигадаємо жахливу історію, і вони не спатимуть три доби поспіль! А ми тим часом вигадаємо ще одну!
— Припиніть це, будь ласка! — попросила Леся.
— Га?
— Що? — здивувалися Задирака та Вередунка. — Та ми тільки почали!
— Леся хоче розповісти нам про одну річ... про гггг... про гггг, — Шепотінник не міг пригадати слово.
— Ти перетворився на жалюгідного Затинаку? — розреготалися Вередунка та Задирака.
— Та як вам не соромно знущатися з інших?! Хіба ви більше ні на що не здатні? — обурено мовила Леся.
— А ти здатна тільки всіх повчати. А нам це не подобається! Правда? — Вередунка окинула поглядом усіх, але погодився з нею лише Задирака. Мережана Жанна знизала плечима, вона й далі плела вінки. Маленький Бо дуже розхвилювався: він чекав, щоб йому доручили ще когось покликати. Не дочекавшись, малий крук принишк. Шепотінник образився на те, що його порівняли із Затинакою, — тому також мовчав. Хамелеося хотів на щось обернутися, бо дуже не любив сварок, але не міг вигадати на що саме, тому сховався між готовими вінками.
— Про що ти тут знову патякала? — зухвало запитав Задирака в Лесі.
— Мені йшлося про гідність.
— Ну і що це?
— Самоповага та повага до інших. Не можна залякувати тих, хто від природи створений дуже боязким. Не можна жбурлятись обрбзами в інших. Не можна шукати болючі місця, щоб бити по них ногою або словом. Коли ти копаєш когось ногою, то завдаєш фізичного болю. А коли дошкуляєш образливим словом — то болю морального. Ви ж робите боляче, невже не зрозуміло?
— Тю. Вони також нас ображають! Ми тільки для сміху написали сиріткам, які вони боягузи, а вони почали відгавкуватися, наговорюють на нас казна-що! Ти сама це читала, — виправдовувалася Вередунка. Їй не подобалося, коли її сварили та не цінували її вміння вигадувати жахливі історії й дошкульні дражнилки.
— Саме так! — підтакнув Задирака. Він так сильно штовхнув трав’яний гамак Шепотінника, що той звалився на землю. Вередунка розсміялася.
— Ви умисно завдаєте іншим болю. Штовхаєтеся, ображаєте. Певно, думаєте, що ви — сильні та круті? — гмикнула Леся.
— Так воно і є! — потвердила, пританцьовуючи, Вередунка.
Мережана Жанна помахала комусь рукою. До них ішли Затинака та Кульгавка, щоб допомогти плести вінки.
— О, йдуть наші калічки. Один кульгає на язика, інша — на ногу, — загиготів Задирака.
Леся взялася в боки. Вона дуже розлютилася через поведінку Задираки та Вередунки. Дівчинка дочекалася, поки Затинака та Кульгавка підійдуть ближче, і сказала:
— Одного разу я бачила, як дехто скиглив на гілці Пурпурової Шовковиці, я подумала: а що ж таке сталося?
Можливо, хтось також боягуз і боїться висоти?
Задирака здригнувся. Він збагнув, що Леся має на увазі саме його, і боявся, що вона його викриє. А Леся вела далі.
— Можливо, тому цей дехто щоразу шпигає Шепотінника, котрий може мандрувати найвищими деревами, стовпами та квітами, бо заздрить йому. Хоч я можу помилятися. Я хочу сказати, що завжди знайдеться хтось, хто може допомогти побороти твій страх.
Леся замовкла, вона не дивилася на Задираку, підхопила на руки Маленького Бо і гладила його блискуче пір’ячко. Вередунка похмуро дивилася на приятеля, вона чекала на його відповідь, але Задирака мовчав, низько схиливши голову.
Леся повернулася до Вередунки.
— А ще хтось, хто вважає себе найсміливішою, зовсім не вміє плавати і страшенно боїться води.
Вередунка затремтіла, але нічого не сказала, щоб себе не виказати.
— Про кого ти кажеш? — пожвавився Шепотінник, котрий дуже любив пліткувати.
— Це неважливо, — сказала Леся. Дівчинка бачила, що і Вередунка, і Задирака впізнали себе. — У кожного з нас є болюче місце. І воно болить ще дужче, коли інші штрикають обра́зами, чи не так? Замість того, щоб підтримати та допомогти.
Всі схвально кивнули. Вередунка чи не перша. Шепотінник дослухався до гомону сонечок.
— Вони кажуть, що Сонцю також образливо чути, що його звуть недопеченим млинцем. Так, воно іноді не таке яскраве, як хочеться всім, але чути про себе таке йому прикро.
— От бачите! — голосно сказала Леся. А Вередунці тишком пообіцяла, що неодмінно навчить її плавати. Та зашарілася й так само тихо подякувала.
— Я зрозумів, що негоже ображати інших. Але що ж тепер — так усе й залишити? Не відповідати на образи полохливих сиріткам? — поцікавився Задирака.
— Дружба краща за будь-яку сварку, — відповіла Леся.
— А давайте запросимо сиріток на наше Свято Червоних Квітів! — запропонувала Мережана Жанна.
— Та вони всього лякатимуться і зіпсують нам святковий настрій! — буркнув Задирака, але не дуже впевнено.
— А ми зробимо все, щоб прийняти їх гостинно! Я зможу перетворювати їхні страхи́ на щось маленьке та кумедне, — озвався Хамелеося.
— А ти, Задирако, можеш переказати всім іншим, щоб вони не лякали наших гостей, адже до тебе дослухаються! — запропонувала Задираці Леся. І той гордо всміхнувся.
— Шукаймо пляшку та папірець і складімо запрошення, — рішуче сказала Вередунка.
— Ні, краще зробимо миролюбного повітряного змія та запустимо його в небо, а сонечка та Маленький Бо вкажуть йому шлях, — мовила Леся й відчула, як Сонце лагідно торкнулось її плечей. — Та й Сонце допоможе не збитися з дороги! — і Сонце засяяло ще яскравіше від усвідомлення своєї потрібності.
— До того ж не забувайте про репутацію нашої країни! — додала Леся.
— А що це? — здивувалися всі.
— Це те, як сприймають нашу країну в інших краях. За репутацію країни відповідають її мешканці. Якщо ми будемо всіх ображати, шпигати, лаяти та допікати, то й Країну Диварликів сприйматимуть як царство грубощів, образ, злості та кривди.
Почувши ці Лесині слова, навіть Велика Мо припинила гавкати, лишень мовчки крутила хвостом. Усі трохи помовчали, бо кожний ніби відчув відповідальність за Країну Диварликів.
— А як робиться повітряний змій? — поцікавився Шепотінник. Він ще ніколи не бачив повітряних зміїв.
— Мене тато навчив. Спочатку треба, щоб хтось зробив викрійку — намалював змія! Хтось уміє малювати?
— Так, — тихо озвалася Кульгавка, — я вмію.
— Ги-ги. В тебе вийде кульгавий малюнок! — загигикала Вередунка, але навіть Задирака шикнув на неї.
— Я кульгаю на ніжку, та руки в мене вправні! Але я не знаю, як малювати повітряних зміїв, бо ніколи їх не бачила, — сміливо заявила Кульгавка.
— Кого ббббудемо ззззображати? — поцікавився Затинака. І над ним цього разу ніхто не насміхався.
Аж тут щось гупнуло. Це був Рибозавро, який приземлився біля друзів.
— Малювати будемо мене! З мене вийде гарний повітряний змій. Я вкладуся на аркуш паперу, ви обведете мій контур, і все в нас вийде!
І в диварликів дійсно все вийшло. Кульгавка намалювала чудового повітряного змія. Він був подібний на Рибозавра, навіть мав таку саму щиру усмішку. Диварлики написали на тілі повітряного змія запрошення сиріткам, у якому запропонували товаришувати і ніколи більше не сваритися.
Вони запустили повітряного змія в небо, а сонечка, Маленький Бо та веселі мартини допомогли йому дістатися адресатів. Яскраве Сонце зігрівало всім крильця, щоб летіти було приємно та затишно.
Того самого дня диварлики отримали відповідь, яку приніс великий біло-сірий мартин. Сирітки дякували за запрошення й обіцяли пригостити диварликів смачним напоєм, що його вони виготовляли з квіток цикорію.
Цьогорічне Свято Червоних Квітів пройшло мирно, весело та дивовижно! Диварлики й сиротинці в гарних квіткових віночках гралися, розповідали кумедні історії, гойдались у трав’яних гамаках та твердо постановили ніколи й нікого не ображати. А Задирака навіть розповів, як боротися з моторошними жахіттями. Треба в уяві домальовувати їм усмішки. Сирітки обіцяли спробувати. Всі багато сміялися та обходилися без образ і кривд. Бо цього разу з допомогою Лесі вони віднайшли один в одному і в собі гідність, і навчились її цінувати та поважати.
З неба острівець можуть помітити лишень гострозорі птахи та швидкісні літаки. Проте ні ті, ні інші нічого не повідають людям. А з глибин моря острів бачать тільки найуважніші риби, а також шпигунські підводні човни. Та вони теж тримають його існування у таємниці.
А тимчасом у Країні Диварликів живе дуже багато незвичайних істот. Звати це дивовижне плем’я диварликами.
У кожного диварлика є своє ім’я — зовсім як у нас, у людей.
Звідки взялися диварлики? Їх колись вигадали діти — намалювали чи нафантазували. У кожного диварлика є своя особлива риса характеру. Вони не дуже лагідні, не надто симпатичні, багато хто з них страшенно вередливий! Може, тому що ніхто не дбає про їхнє виховання. Ніхто не бавиться з диварликами і не любить їх. Тож вони живуть так, як живеться. Сваряться диварлики щодня...
Діти вже й забули про них, а диварлики живуть собі на своєму острові та вірять у те, що їх коли-небудь хтось знайде.
Нещодавно в гості до диварликів завітала дівчинка Леся, яка спочатку потрапила в халепу. Її підхопив Велетенський Птах і довго не відпускав, аж поки Леся з допомогою диварликів не порозумілася з ним.
Так вона познайомилася з мешканцями острівця. А ще розповіла їм про цінність життя. І залишилася погостювати на острові...
Якби не найбільший на острові сонях, який правив Сонцю за маяк, щоразу вказуючи, куди воно має світити, цього дня Сонце неодмінно заблукало б у хмарах і так і не визирнуло. Нарешті! Ось воно з’явилося і спрямувало своє світло та тепло на острів диварликів.
Шепотінник сидів на своєму улюбленому соняху і робив записи у своєму сонячно-соняховому щоденнику. Жуки сонечка час від часу всідалися на його капелюсі й підказували потрібні вислови. Тому саме Шепотінник помітив Лесю, котра намагалася щось виловити з моря кривою гіллякою.
Нарешті Леся виловила пластикову пляшку. Біля неї крутилася Велика Мо, кудлата й весела собака. Леся вже хотіла віднести пляшку на смітник, коли побачила всередині якийсь папірець.
Дівчинка відкрутила кришечку, витягла папірець, розправила його на колінах і прочитала таке: «Агов, диварлики! Всі ви дурбелики. Потворні, жахливі, дурні, брехливі та слабкі. Навіть Сонце у вашій країні схоже на недопечений млинець, тому ви всі бліді нікчеми. Сирітки».
Леся аж підстрибнула від обурення, і в її сандалики набралося повно піску. Довелося його довго витрушувати.
Тим часом Велика Мо, яка, метляючи хвостом, чатувала на пляшку, скористалась нагодою і вже тримала трофей у пащі.
Леся ж, упоравшись з піском, пішла шукати Мережану Жанну. Треба було з’ясувати, хто такі ці сирітки, котрі дозволяють собі ображати диварликів. Велика Мо супроводжувала дівчинку, несучи пластикову пляшку в зубах. Інколи собака зупинялася, щоб як слід потермосити пляшкою, бо собаки це обожнюють!
Шепотінник зрозумів: щось має відбутися, тож зіскочив із соняха і разом зі зграйкою цікавих веснянкуватих сонечок помчав наздоганяти Лесю.
Мережана Жанна сиділа в затінку та плела вінки до Свята Червоних Квітів, яке диварлики завжди відзначали у серпні.
— Привіт! — гукнула Леся.
— Привіт! — озвалася Мережана Жанна. — Допоможеш плести вінки?
— Залюбки. Але пізніше.
Леся простягнула Мережаній Жанні папірець.
— Ось що припливло до нас у пляшці. Ти тільки прочитай це!
Мережана Жанна прочитала листа вголос. Леся була дуже обурена, тому здивувалася, коли Мережана Жанна, прочитавши такого образливого листа, відклала папірець убік і спокійно продовжила плести вінки.
— Тебе це не обурює? — здивовано запитала в Мережаної Жанни дівчинка.
— Та ні. Подай мені, будь ласка, ту квітку!
Леся простягнула руку по квітку, на яку вказувала Мережана Жанна, але відсмикнула її, бо зрозуміла, що це — Хамелеося, котрий удавав із себе червону квіточку.
— Ти мене налякав!
— Я не хотів. Просто я краще відчуваю це свято, коли перетворююся на його символ, — пояснив Хамелеося, який уже знову став схожим на самого себе.
— Ти чув ці образливі слова?
— Чув. Але то нічого дивного. Це ж писали сирітки!
— Хто такі сирітки? Хто дав їм право принижувати нас?
— Сирітки живуть на третьому звідси острові. Вони народжуються щоразу, коли дітям або дорослим розповідають щось моторошне. Вони з’являються в них на руках, ногах і самі потім тікають від переляку на свій острів. Щоб більше не чути моторошних історій.
— Бідні. То вони дуже полохливі?
— Справжні боягузи. Саме так про них і написав Задирака. І відправив повідомлення однією з наших черепах.
А ще пообіцяв напустити на них жахливу темряву!
— І що?
— Вони відписали, що ми злі нікчеми. Ти не хвилюйся.
Треба віднести цього листа Задираці та Вередунці, вони обов’язково дадуть їм відсіч, — втішав Лесю Хамелеося.
Мережана Жанна була тієї ж думки. Вона гукнула крука Маленького Бо, котрий грався з хмаринками, і попросила його покликати Вередунку та Задираку. Той радо полетів виконувати доручення.
До друзів доєднався захеканий Шепотінник, він не звик швидко бігати. Роззирнувся на боки, але не знайшов нічого такого, на що можна влізти, і трохи засмутився. Шепотінник любив за всім та всіма спостерігати згори.
— Що у вас тут відбувається?
— Леся знайшла в пляшці послання від сиріток. І засмутилася, — пояснила Мережана Жанна.
— А ми їй сказали, що Вередунка та Задирака хутко вигадають їм образливу відповідь, — додав Хамелеося.
— Гм. То ви щоразу обмінюєтеся з ними образами та кпинами? — запитала Леся.
— Саме так. А що?
— Як що? Вони принижують нашу гідність, ми принижуємо їхню гідність! Виплітаємо справжній ланцюг кривд, і це неправильно! — обурилася Леся.
— Гггг...ідність? Що? Що воно таке? — запитав Шепотінник. Він знайшов серед міцних стеблин цикорію сплетений з трави гамак і гойдався в ньому.
Тимчасом до друзів наближалися Задирака та Вередунка. Вони бігли, штовхалися, обмінювались ідеями, як найкраще відповісти на обрбзи сиріток.
— Напишемо, що вони полохливі та потворні, наче медузи!
— Або вигадаємо жахливу історію, і вони не спатимуть три доби поспіль! А ми тим часом вигадаємо ще одну!
— Припиніть це, будь ласка! — попросила Леся.
— Га?
— Що? — здивувалися Задирака та Вередунка. — Та ми тільки почали!
— Леся хоче розповісти нам про одну річ... про гггг... про гггг, — Шепотінник не міг пригадати слово.
— Ти перетворився на жалюгідного Затинаку? — розреготалися Вередунка та Задирака.
— Та як вам не соромно знущатися з інших?! Хіба ви більше ні на що не здатні? — обурено мовила Леся.
— А ти здатна тільки всіх повчати. А нам це не подобається! Правда? — Вередунка окинула поглядом усіх, але погодився з нею лише Задирака. Мережана Жанна знизала плечима, вона й далі плела вінки. Маленький Бо дуже розхвилювався: він чекав, щоб йому доручили ще когось покликати. Не дочекавшись, малий крук принишк. Шепотінник образився на те, що його порівняли із Затинакою, — тому також мовчав. Хамелеося хотів на щось обернутися, бо дуже не любив сварок, але не міг вигадати на що саме, тому сховався між готовими вінками.
— Про що ти тут знову патякала? — зухвало запитав Задирака в Лесі.
— Мені йшлося про гідність.
— Ну і що це?
— Самоповага та повага до інших. Не можна залякувати тих, хто від природи створений дуже боязким. Не можна жбурлятись обрбзами в інших. Не можна шукати болючі місця, щоб бити по них ногою або словом. Коли ти копаєш когось ногою, то завдаєш фізичного болю. А коли дошкуляєш образливим словом — то болю морального. Ви ж робите боляче, невже не зрозуміло?
— Тю. Вони також нас ображають! Ми тільки для сміху написали сиріткам, які вони боягузи, а вони почали відгавкуватися, наговорюють на нас казна-що! Ти сама це читала, — виправдовувалася Вередунка. Їй не подобалося, коли її сварили та не цінували її вміння вигадувати жахливі історії й дошкульні дражнилки.
— Саме так! — підтакнув Задирака. Він так сильно штовхнув трав’яний гамак Шепотінника, що той звалився на землю. Вередунка розсміялася.
— Ви умисно завдаєте іншим болю. Штовхаєтеся, ображаєте. Певно, думаєте, що ви — сильні та круті? — гмикнула Леся.
— Так воно і є! — потвердила, пританцьовуючи, Вередунка.
Мережана Жанна помахала комусь рукою. До них ішли Затинака та Кульгавка, щоб допомогти плести вінки.
— О, йдуть наші калічки. Один кульгає на язика, інша — на ногу, — загиготів Задирака.
Леся взялася в боки. Вона дуже розлютилася через поведінку Задираки та Вередунки. Дівчинка дочекалася, поки Затинака та Кульгавка підійдуть ближче, і сказала:
— Одного разу я бачила, як дехто скиглив на гілці Пурпурової Шовковиці, я подумала: а що ж таке сталося?
Можливо, хтось також боягуз і боїться висоти?
Задирака здригнувся. Він збагнув, що Леся має на увазі саме його, і боявся, що вона його викриє. А Леся вела далі.
— Можливо, тому цей дехто щоразу шпигає Шепотінника, котрий може мандрувати найвищими деревами, стовпами та квітами, бо заздрить йому. Хоч я можу помилятися. Я хочу сказати, що завжди знайдеться хтось, хто може допомогти побороти твій страх.
Леся замовкла, вона не дивилася на Задираку, підхопила на руки Маленького Бо і гладила його блискуче пір’ячко. Вередунка похмуро дивилася на приятеля, вона чекала на його відповідь, але Задирака мовчав, низько схиливши голову.
Леся повернулася до Вередунки.
— А ще хтось, хто вважає себе найсміливішою, зовсім не вміє плавати і страшенно боїться води.
Вередунка затремтіла, але нічого не сказала, щоб себе не виказати.
— Про кого ти кажеш? — пожвавився Шепотінник, котрий дуже любив пліткувати.
— Це неважливо, — сказала Леся. Дівчинка бачила, що і Вередунка, і Задирака впізнали себе. — У кожного з нас є болюче місце. І воно болить ще дужче, коли інші штрикають обра́зами, чи не так? Замість того, щоб підтримати та допомогти.
Всі схвально кивнули. Вередунка чи не перша. Шепотінник дослухався до гомону сонечок.
— Вони кажуть, що Сонцю також образливо чути, що його звуть недопеченим млинцем. Так, воно іноді не таке яскраве, як хочеться всім, але чути про себе таке йому прикро.
— От бачите! — голосно сказала Леся. А Вередунці тишком пообіцяла, що неодмінно навчить її плавати. Та зашарілася й так само тихо подякувала.
— Я зрозумів, що негоже ображати інших. Але що ж тепер — так усе й залишити? Не відповідати на образи полохливих сиріткам? — поцікавився Задирака.
— Дружба краща за будь-яку сварку, — відповіла Леся.
— А давайте запросимо сиріток на наше Свято Червоних Квітів! — запропонувала Мережана Жанна.
— Та вони всього лякатимуться і зіпсують нам святковий настрій! — буркнув Задирака, але не дуже впевнено.
— А ми зробимо все, щоб прийняти їх гостинно! Я зможу перетворювати їхні страхи́ на щось маленьке та кумедне, — озвався Хамелеося.
— А ти, Задирако, можеш переказати всім іншим, щоб вони не лякали наших гостей, адже до тебе дослухаються! — запропонувала Задираці Леся. І той гордо всміхнувся.
— Шукаймо пляшку та папірець і складімо запрошення, — рішуче сказала Вередунка.
— Ні, краще зробимо миролюбного повітряного змія та запустимо його в небо, а сонечка та Маленький Бо вкажуть йому шлях, — мовила Леся й відчула, як Сонце лагідно торкнулось її плечей. — Та й Сонце допоможе не збитися з дороги! — і Сонце засяяло ще яскравіше від усвідомлення своєї потрібності.
— До того ж не забувайте про репутацію нашої країни! — додала Леся.
— А що це? — здивувалися всі.
— Це те, як сприймають нашу країну в інших краях. За репутацію країни відповідають її мешканці. Якщо ми будемо всіх ображати, шпигати, лаяти та допікати, то й Країну Диварликів сприйматимуть як царство грубощів, образ, злості та кривди.
Почувши ці Лесині слова, навіть Велика Мо припинила гавкати, лишень мовчки крутила хвостом. Усі трохи помовчали, бо кожний ніби відчув відповідальність за Країну Диварликів.
— А як робиться повітряний змій? — поцікавився Шепотінник. Він ще ніколи не бачив повітряних зміїв.
— Мене тато навчив. Спочатку треба, щоб хтось зробив викрійку — намалював змія! Хтось уміє малювати?
— Так, — тихо озвалася Кульгавка, — я вмію.
— Ги-ги. В тебе вийде кульгавий малюнок! — загигикала Вередунка, але навіть Задирака шикнув на неї.
— Я кульгаю на ніжку, та руки в мене вправні! Але я не знаю, як малювати повітряних зміїв, бо ніколи їх не бачила, — сміливо заявила Кульгавка.
— Кого ббббудемо ззззображати? — поцікавився Затинака. І над ним цього разу ніхто не насміхався.
Аж тут щось гупнуло. Це був Рибозавро, який приземлився біля друзів.
— Малювати будемо мене! З мене вийде гарний повітряний змій. Я вкладуся на аркуш паперу, ви обведете мій контур, і все в нас вийде!
І в диварликів дійсно все вийшло. Кульгавка намалювала чудового повітряного змія. Він був подібний на Рибозавра, навіть мав таку саму щиру усмішку. Диварлики написали на тілі повітряного змія запрошення сиріткам, у якому запропонували товаришувати і ніколи більше не сваритися.
Вони запустили повітряного змія в небо, а сонечка, Маленький Бо та веселі мартини допомогли йому дістатися адресатів. Яскраве Сонце зігрівало всім крильця, щоб летіти було приємно та затишно.
Того самого дня диварлики отримали відповідь, яку приніс великий біло-сірий мартин. Сирітки дякували за запрошення й обіцяли пригостити диварликів смачним напоєм, що його вони виготовляли з квіток цикорію.
Цьогорічне Свято Червоних Квітів пройшло мирно, весело та дивовижно! Диварлики й сиротинці в гарних квіткових віночках гралися, розповідали кумедні історії, гойдались у трав’яних гамаках та твердо постановили ніколи й нікого не ображати. А Задирака навіть розповів, як боротися з моторошними жахіттями. Треба в уяві домальовувати їм усмішки. Сирітки обіцяли спробувати. Всі багато сміялися та обходилися без образ і кривд. Бо цього разу з допомогою Лесі вони віднайшли один в одному і в собі гідність, і навчились її цінувати та поважати.
22 ТРАВНЯ
ЛІТЕРАТУРНЕ ЧИТАННЯ
ПРИРОДОЗНАВСТВО
1.ПОДИВИСЬ ВІДЕО https://www.youtube.com/watch?v=CeJST3oEGX0
2.ПРОЧИТАЙ СТАТТЮ В ПІДРУЧНИКУ НА СТ.170-171
МАТЕМАТИКА
1.Виконай ділення з перевіркою№ 1124
2.Розв*яжи задачі №1127,1128
3.Розв*яжи рівняння №1130
УКРАЇНСЬКА МОВА
Виконай вправи 466,468,469
21ТРАВНЯ
ДЕНЬ ВИШИВАНКИ
ПЕРЕГЛЯНЬ
ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО
ОДЯГНИ ВИШИВАНКУ, СФОТОГРАФУЙСЯ І ВІДПРАВ ФОТО У НАШУ ГРУПУ
ПРИРОДОЗНАВСТВО
ОСНОВИ ЗДОРОВ*Я
ПЕРЕГЛЯНЬ,ПРИГАДАЙ І ВИКОНУЙ
https://www.youtube.com/watch?v=bRAVkMpUQLI&fbclid=IwAR1K0T847ZxOf5cSMR8n--vsB3CS7vFox5_F8xvb7P1tVq7Ln6GAZVsWurs
20 ТРАВНЯ
ЛІТЕРАТУРНЕ ЧИТАННЯ
1.ПРОЙДИ ТЕСТ
2.ПРОЧИТАЙ ВІРША ГАЛИНИ КИРПИ НА СТ.185
3.ДАЙ ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ
¾ Про що хотів хлопчик розказати другові?
¾ Де він збирався шукати казки?
¾ Які картини постали у вашій уяві після
прочитаного?
¾ Де хлопці збиралися шукати «золоті піски»?
¾ Що мали шукати
на ставу? Зачитай.
¾ Хто придумав кита, який уміє говорити?
Підтвердь свою думку рядками з вірша.
¾ Чому треба було раненько встати? Знайди рядки і прочитай.
¾ Які рядки підтверджують, що обидва хлопчики
великі фантазери? Прочитай.
4.НАВЧИСЬ ВИРАЗНО ЧИТАТИ ВІРША.
УКРАЇНСЬКА МОВА
УРОК РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ
НАПИШИ ТВІР НА ТЕМУ "МОЇ МРІЇ СЬОГОДНІ" і пришли мені у повідомленні
ТРУДОВЕ НАВЧАННЯ
19 травня
ЛІТЕРАТУРНЕ ЧИТАННЯ
1.ПРОЙДИ ТЕСТ
2.ПРИГАДАЙ БІОГРАФІЮ В.СУХОМЛИНСЬКОГО
3.Прочитай оповідання в підручнику на ст 183-185
4.Дай відповіді на запитання
—
Коли відбувалися описувані події?
—
Де сиділи хлопці?
—
Чим вони хвалилися?
—
Який подарунок отримав Петро?
—
Чим хвалився Максим?
—
Чим здивував Гриць?
—
А що показав друзям Сергійко?
—
Яка була ця квітка?
—
Як хлопці відгукнулись про ножик, ліхтарик, соловейка?
—
А про квітку?
—
Від кого отримали свої подарунки хлопці?
—
А Сергійко?
—
Прочитай, що сказали друзі Сергійка про незвичайний подарунок.
—
Розглянь малюнок. Хто із зображених на ньому хлопчиків — Сергійко? Доведи свою
думку.
6.НАВЧИСЬ ПЕРЕКАЗУВАТИ
МАТЕМАТИКА
1.ВИКОНАЙ множення №1118
2.РОЗВ*ЯЖИ ЗАДАЧУ №1119,1121
3.РОЗВ*ЯЖИ РІВНЯННЯ 1122
3.РОЗВ*ЯЖИ РІВНЯННЯ 1122
УКРАЇНСЬКА МОВА
1.ПРИГАДАЙ ПРАВИЛА СТ.117,121,128,131,140,144,167,168,176
2.ВИКОНАЙ ВПРАВИ 462,463,466
3.ПРОЙДИ ТЕСТ
МУЗИЧНЕ МИСТЕЦТВО
АНГЛІЙСЬКА МОВА
1.ПРОСПІВАЙ ПІСЕНЬКУhttps://www.youtube.com/watch?v=qNJRGHk7sN8&feature=emb_logo
2.ДАЙ ВІДПОВІДІ НАА ЗАПИТАННЯ
-What day is it today? It's ...
- What do you do at the weekend? At the weekend I...
3.Прочитайте і запишіть нову лексику в словник
4. Навчіться читати слова та пропишіть їх у зошиті (через кому).
5.ПОДИВИСЬ ВІДЕО https://www.youtube.com/watch?v=L-3rNMxwfzA
15.05
ПРИРОДОЗНАВСТВО
МАТЕМАТИКА
ПРИРОДОЗНАВСТВО
1.ПРОЙДИ ТЕСТ https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=314517
2.ПОДИВИСЬ УРОК https://www.youtube.com/watch?v=6BI4UYQ-jhM
3.ПРОЧИТАЙ СТАТТЮ В ПІДРУЧНИКУ СТ,165-167
4.ВИКОНАЙ ЗАВДАННЯ В ЗОШИТІ
МАТЕМАТИКА
1.ПОДИВИСЬ https://www.youtube.com/watch?v=nvHYahlGqX4
2.ВИКОНАЙ МНОЖЕННЯ №1109
3.РОЗВ*ЯЖИ ЗАДАЧУ №1110,1114
4.РОЗВ*ЯЖИ РІВНЯННЯ №1113
УКРАЇНСЬКА МОВА
1.ПОДИВИСЬ УРОК https://www.youtube.com/watch?v=KvoSbReMtLw
2.ВИКОНАЙ ЗАВДАННЯ 459,460
3.ПРОЙДИ ТЕСТ https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=963224
ЛІТЕРАТУРНЕ ЧИТАННЯ
1.ПРОЙДИ ТЕСТ
2.ПРОЧИТАЙ
Мсьє Жак та квітнева риба
оповідання Катерини Бабкіної
Всі ми знаємо, що десь колись перед кимось точно
завинили. Можливо, мимохіть чи випадково. Йдеться мені не про ті провини, за
які сварить бабуся чи часом карає батько — розбиті шибки, подерті черевики,
підбите око сусідського хлопчини, підстрижена лялька чи кепська оцінка з
математики.
Бо найгірша провина — скривдити когось, образити чиїсь добрі почуття. Або ще — просто залишитися до когось байдужим, обійти своєю увагою. Коли я забуваю бути до людей уважною, чемною і доброю, мені щоразу пригадується мсьє Жак.
Мсьє Жак приїхав зі школи в паризькому передмісті.
Впродовж цілого березня він замість нашого вчителя мсьє Анатоля навчав нас французької мови.
Він не був поганий чи прикрий, але сталося так, що цілий клас узяв собі за звичку постійно кепкувати з мсьє добрий і лагідний до дітей. Його домашні завдання можна було відкладати тижнями, він дозволяв під час відповіді заглядати до підручника чи в зошит. Він ніколи не сварив нас за спізнення і ніколи не починав уроку, допоки всі-всі не зберуться. Тоді ми підводилися і мляво мимрили «бо-онжу-ур, мсьє-є Жа-ак». І хтось обов’язково додавав щось на кшталт «старий їжак» чи «дірявий піджак». Мсьє Жак трішки недочував, та й мало що розумів українською, тому так кепкуючи з нього, ми нічим не ризикували.
Він же замість диктантів і обридлих вправ охоче розповідав нам цікаві французькі казки та вірші, вчив пісеньок та ігор, що в них бавиться паризька малеча. І неодмінно на кожному уроці ставив комусь дванадцятку.
Наприкінці березня мсьє Жак розповів нам про одну цікаву французьку традицію. Напередодні першого квітня всі готують квітневих риб — вирізаних із паперу, розмальованих власноруч і обписаних добрими жартами й щирими привітаннями. Рибу таку належить першого квітня непомітно почепити на спину тому, до кого почуваєш симпатію, кого поважаєш і маєш за друга. Виходить одночасно і жарт, і вияв прихильності. Значно краще, ніж почепити комусь на спину табличку «Штурхни мене» абощо.
Ідея нам дуже сподобалася. Звісно, усі заздалегідь приготували таких риб для однокласників. А тридцять першого березня Мирослав приніс до школи картон і фломастери, які були лише в нього одного — цілих вісімдесят різних кольорів! Бо ми вирішили приготувати квітневу рибу для кожного з учителів.
Мсьє Жакові ми сказали, що не маємо охоти до французької мови. Він не заперечував, щоб цілий урок ми малювали й вигадували привітання, і всміхався, споглядаючи нашу веселу метушню. І тільки наприкінці уроку загадково попросив Мирослава залишити йому фломастери до завтра.
А наступного дня було перше квітня, день дотепів і бешкетів. Усім учителям на двері ми почепили красиво розмальованих картонних риб зі щирими вітаннями від 4-А класу, і вони, вчителі, були втішені й зворушені. Останнім уроком у нас була французька.
Цілий урок мсьє Жак розповідав нам французькі дражнилки та різні смішні віршики й скоромовки, і навіть не наполягав, щоб ми записали невідомі слова. А коли урок скінчився, повернув Мирославові фломастери і подякував нам за спільну працю: наступного дня він відлітав до Парижа.
Відтак поставив усім хороші оцінки, вислухав наше «оревуа-ар, мсьє-є Жа-ак», забрав свого рудого портфельчика й вийшов із класу. Ми й собі заходилися збирати речі.
— Та в тебе риба на спині! — крикнула Галка Ігореві.
— І в тебе! — відказав їй Мирослав.
— І в тебе, поглянь, і в тебе, — загомоніли всі.
Мсьє Жак прилаштував крихітних паперових риб до спинок стільців, а до кожної причепив двосторонній скотч.
Зовсім крихітний шматок, щоб не попсувати нашого одягу.
Коли ми всідалися на початку уроку, риби поприклеювалися нам до спин.
Кожному він написав щось хороше, щось таке, що можна було сказати тільки про цю людину. Мабуть, він малював і вирізав їх до пізньої ночі. «Ти дуже гарна й розумна, та головне уважна, чуйна і добра, Катрін, — написав він на моїй рибі, — залишайся такою завжди». Мабуть, саме через ці завважені ним якості я перша помітила, що ми не приготували квітневої риби лише для мсьє Жака...
Наступного дня всі принесли з дому гарно розмальованих картонних риб. Усі раптом пригадали, як цікаво було слухати оповіді мсьє Жака, як багато він нас навчив. Про це й писали на рибах.
А ще — про те, що кепкували з нього і просимо за це вибачення.
А ще — що будемо сумувати за ним і дуже хочемо, щоб колись він прилетів ще.
Але мсьє Жак уже був у Парижі.
У мсьє Анатоля ми взяли адресу школи у Франції, де працював мсьє Жак. Моя мама купила великого конверта, і ми наліпили на нього всі-всі марки, необхідні для пересилання з України до Франції.
Після уроків ми цілим класом пішли на пошту і вкинули цього велетенського листа у скриньку. І нам зробилося легко, і ми перестали почуватися винними перед мсьє Жаком за те, що не були такими ж добрими, як і він.
І тільки коли я стала дорослою, то зрозуміла, що навіть у дуже великому конверті не можна переслати закордон тридцять одну велетенську картонну рибу. Такий вантаж уже потрібно відправляти міні-бандеролями. Той наш лист просто затримали на пошті десь між Францією і Україною.
Принаймні це пояснює, чому мсьє Жак так і не відписав нам на листа з рибами. Бо я точно знаю — він відписував на усі листи, бо намагався нікого не кривдити і бути до всіх уважним. І нехай опосередковано, але мсьє Жак навчив цього і нас.
Бо найгірша провина — скривдити когось, образити чиїсь добрі почуття. Або ще — просто залишитися до когось байдужим, обійти своєю увагою. Коли я забуваю бути до людей уважною, чемною і доброю, мені щоразу пригадується мсьє Жак.
Мсьє Жак приїхав зі школи в паризькому передмісті.
Впродовж цілого березня він замість нашого вчителя мсьє Анатоля навчав нас французької мови.
Він не був поганий чи прикрий, але сталося так, що цілий клас узяв собі за звичку постійно кепкувати з мсьє добрий і лагідний до дітей. Його домашні завдання можна було відкладати тижнями, він дозволяв під час відповіді заглядати до підручника чи в зошит. Він ніколи не сварив нас за спізнення і ніколи не починав уроку, допоки всі-всі не зберуться. Тоді ми підводилися і мляво мимрили «бо-онжу-ур, мсьє-є Жа-ак». І хтось обов’язково додавав щось на кшталт «старий їжак» чи «дірявий піджак». Мсьє Жак трішки недочував, та й мало що розумів українською, тому так кепкуючи з нього, ми нічим не ризикували.
Він же замість диктантів і обридлих вправ охоче розповідав нам цікаві французькі казки та вірші, вчив пісеньок та ігор, що в них бавиться паризька малеча. І неодмінно на кожному уроці ставив комусь дванадцятку.
Наприкінці березня мсьє Жак розповів нам про одну цікаву французьку традицію. Напередодні першого квітня всі готують квітневих риб — вирізаних із паперу, розмальованих власноруч і обписаних добрими жартами й щирими привітаннями. Рибу таку належить першого квітня непомітно почепити на спину тому, до кого почуваєш симпатію, кого поважаєш і маєш за друга. Виходить одночасно і жарт, і вияв прихильності. Значно краще, ніж почепити комусь на спину табличку «Штурхни мене» абощо.
Ідея нам дуже сподобалася. Звісно, усі заздалегідь приготували таких риб для однокласників. А тридцять першого березня Мирослав приніс до школи картон і фломастери, які були лише в нього одного — цілих вісімдесят різних кольорів! Бо ми вирішили приготувати квітневу рибу для кожного з учителів.
Мсьє Жакові ми сказали, що не маємо охоти до французької мови. Він не заперечував, щоб цілий урок ми малювали й вигадували привітання, і всміхався, споглядаючи нашу веселу метушню. І тільки наприкінці уроку загадково попросив Мирослава залишити йому фломастери до завтра.
А наступного дня було перше квітня, день дотепів і бешкетів. Усім учителям на двері ми почепили красиво розмальованих картонних риб зі щирими вітаннями від 4-А класу, і вони, вчителі, були втішені й зворушені. Останнім уроком у нас була французька.
Цілий урок мсьє Жак розповідав нам французькі дражнилки та різні смішні віршики й скоромовки, і навіть не наполягав, щоб ми записали невідомі слова. А коли урок скінчився, повернув Мирославові фломастери і подякував нам за спільну працю: наступного дня він відлітав до Парижа.
Відтак поставив усім хороші оцінки, вислухав наше «оревуа-ар, мсьє-є Жа-ак», забрав свого рудого портфельчика й вийшов із класу. Ми й собі заходилися збирати речі.
— Та в тебе риба на спині! — крикнула Галка Ігореві.
— І в тебе! — відказав їй Мирослав.
— І в тебе, поглянь, і в тебе, — загомоніли всі.
Мсьє Жак прилаштував крихітних паперових риб до спинок стільців, а до кожної причепив двосторонній скотч.
Зовсім крихітний шматок, щоб не попсувати нашого одягу.
Коли ми всідалися на початку уроку, риби поприклеювалися нам до спин.
Кожному він написав щось хороше, щось таке, що можна було сказати тільки про цю людину. Мабуть, він малював і вирізав їх до пізньої ночі. «Ти дуже гарна й розумна, та головне уважна, чуйна і добра, Катрін, — написав він на моїй рибі, — залишайся такою завжди». Мабуть, саме через ці завважені ним якості я перша помітила, що ми не приготували квітневої риби лише для мсьє Жака...
Наступного дня всі принесли з дому гарно розмальованих картонних риб. Усі раптом пригадали, як цікаво було слухати оповіді мсьє Жака, як багато він нас навчив. Про це й писали на рибах.
А ще — про те, що кепкували з нього і просимо за це вибачення.
А ще — що будемо сумувати за ним і дуже хочемо, щоб колись він прилетів ще.
Але мсьє Жак уже був у Парижі.
У мсьє Анатоля ми взяли адресу школи у Франції, де працював мсьє Жак. Моя мама купила великого конверта, і ми наліпили на нього всі-всі марки, необхідні для пересилання з України до Франції.
Після уроків ми цілим класом пішли на пошту і вкинули цього велетенського листа у скриньку. І нам зробилося легко, і ми перестали почуватися винними перед мсьє Жаком за те, що не були такими ж добрими, як і він.
І тільки коли я стала дорослою, то зрозуміла, що навіть у дуже великому конверті не можна переслати закордон тридцять одну велетенську картонну рибу. Такий вантаж уже потрібно відправляти міні-бандеролями. Той наш лист просто затримали на пошті десь між Францією і Україною.
Принаймні це пояснює, чому мсьє Жак так і не відписав нам на листа з рибами. Бо я точно знаю — він відписував на усі листи, бо намагався нікого не кривдити і бути до всіх уважним. І нехай опосередковано, але мсьє Жак навчив цього і нас.
«бо-онжу-ур,
мсьє-є Жа-ак» — Французькою мовою: «Доброго дня, пане Жак».
«оревуа-ар, мсьє-є Жа-ак» — Французькою мовою: «До побачення, пане Жак».
«оревуа-ар, мсьє-є Жа-ак» — Французькою мовою: «До побачення, пане Жак».
3.ПРОСЛУХАЙ
4.Навчись
переказувати
14.05
ПРИРОДОЗНАВСТВО
1.ПРОЙДИ ТЕСТ
2.ПОДИВИСЬ ВІДЕО https://www.youtube.com/watch?v=x9vnbnwi8HU&fbclid=IwAR0q3O8lFBSEihIekTJDBiRklPkTHo_XvVdxkQWz5gLBOsKhQONTod4yIiU
3.Прочитай статтю в підручнику ст.163-164
4.Виконай завдання в зошиті
Я У СВІТІ
ОСНОВИ ЗДОРОВ*Я
ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА
ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО
Інформатика 2 підгрупи Чикирда О. С.
№
|
Клас
|
Дата
урок
|
Тема
уроку
|
Домашнє
завдання
Посилання на електронні
ресурси
|
1
|
3
|
13.05
|
Утворення нового слайду, текстового вікна/поля.
|
|
13.05
ЛІТЕРАТУРНЕ ЧИТАННЯ
1.ПРОЙДИ ТЕСТ
2.ПРОЧИТАЙ
БІОГРАФІЮ ТАМАРИ КОЛОМІЄЦЬ
3.ПРОЧИТАЙ ВІРША «ЧОЛОВІЧКИ» на ст.182
4.ДАЙ ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ
¾
Що
вийшло з жолудів?
¾
Де
опинились вироби?
¾
Яка мрія
була в хлопчика?
¾ Де хлопчик взяв жолуді?
¾ Як вони розповіли про хлопчика? Чому він їм
здався химерним? Чому хлопчик утік?
¾ Який настрій викликав вірш? Чому?
¾ Чи доводилося вам розвеселяти хворого
товариша? Що ви для цього робили?
¾ Як художник зобразив дівчинку, чоловічків?
¾ Який настрій у дівчинки?
¾ Як поводяться чоловічки?
¾ Який настрій передають кольори на малюнку?
6.НАВЧИСЬ
ВИРАЗНО ЧИТАТИ ВІРША
МАТЕМАТИКА
1.ДИВИСЬ ВІДЕО,ВИКОНУЙ ЗАВДАННЯ І ЗАПИСУЙ У ЗОШИТ
2.Ознайомся з письмовим множенням
А)Розглянь зразок
міркування.
Міркуй так. Треба помножити 37 на 9.
Множу одиниці. 7 од. ∙ 9 =63 од., 63 одиниці – це 6 десятків і З
одиниці.
З одиниці пишу під одиницями, а 6 десятків запам’ятовую і додам їх
до десятків після множення десятків.
Множу десятки. 3 дес. ∙ 9 = 27 дес.
До 27 десятків додаю 6 десятків, які отримали, коли множили
одиниці. Буде 33 десятки, або 3 сотні й 3 десятки. Записую 3 десятки під
десятками, а сотні зліва від десятків.
Читаю відповідь. 333.
Отже, при письмовому множенні (у стовпчик) виконують порозрядне
множення. Починають множити з нижчого розряду – з одиниць. Схематично цей
спосіб обчислення можна зобразити так:
В)
Міркуй так. Треба
помножити 102 на 3.
Множу одиниці. 2 од. – 3 = 6 од., 6 одиниць пишу під одиницями.
Множу десятки. 0 дес. -3 = 0 дес., під десятками записую цифру 0, переходжу до
множення сотень.
Множу сотні. 1 сот. – 3 = 3 сот., З сотні пишу під сотнями.
Читаю відповідь. 306.
3.Виконай завдання
№ 1100
4.Розв*яжи задачі 1101,1102
УКРАЇНСЬКА МОВА
1.Пройди тест
2.Виконай вправи450,451,453
ТРУДОВЕ НАВЧАННЯ
Виконай аплікацію
12.05
ЛІТЕРАТУРНЕ ЧИТАННЯ
1.Прочитай вірша А.М'ястківського «Біла хмара,
біла» на ст.180
2.Дай відповіді на запитання
¾
Яка
картина природи зображена у вірші?:
¾
Знайди порівняння. З якою метою їх вжито?
¾
Чи може
«бігти» хмарка?
¾
Знайди рими, добери до
них свої.
3. Розглянь картину О Камінської «Моя сестричка» на ст.181
¾ Чим захоплюється дівчинка?
¾ Де відбувається дія?
¾ Чи подобаються тобі її малюнки?
¾ Як ти вважаєш, дівчинка вже завершила свою роботу чи ні?
¾ Уважно роздивись малюнки. Про що дівчинка
любить малювати?
¾ Які кольори переважають на картині О.
Камінської?
4. Підготуй розповідь за картиною за питаннями у книзі.
МАТЕМАТИКА
ВИКОНАЙ КОНТРОЛЬНУ РОБОТУ
УКРАЇНСЬКА МОВА
МОВНА ТЕМА .ДІЄСЛОВО. https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=695534
ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА
08.05
ЛІТЕРАТУРНЕ ЧИТАННЯ
КОНТРОЛЬНА РОБОТА НАВИЧКА ЧИТАННЯ МОВЧКИ
Читання тексту впродовж 3
хвилин.
Виконання тестових завдань
Льонок
Росла в саду дуже красива яблунька. Весною вона вкривалась рожевим цвітом,
а влітку на її гілках наливалися червонобокі яблука. Але цієї весни яблунька ні
листя, ні квітів не випустила. Стояла якась сумна, невесела, аж похилилася,
бідолашна.
- Ось я її поправлю, - сказала Катруся. - Нехай вона не хилиться, а стоїть
рівненько-рівненько. Дівчинка підійшла до яблуньки і почала вирівнювати. Але
деревце замість того, щоб стояти прямо, зовсім вилізло із землі. Катруся від
несподіванки аж скрикнула. Тато і мама теж злякались, бо такого в них ще не
траплялося. Оглянули вони деревце і побачили, що всі корені в нього погризені,
сліди на них, як ото від мишачих зубів. Але, як потім з’ясували, шкоди наробили
не миші, а водяний щур, звірина така, схожа на пацюка. Тоді вони втрьох почали
шукати нору того щура. Де тільки її не шукали, та так і не знайшли. Пожурилися
за яблунькою, але що вдієш, жалем біді не зарадиш - це ж ясно. Довелося
миритися з утратою.
Невдовзі після того Катруся з татом ішли садком і раптом побачили, як
маленький кошлатий звірок шмигнув біля сарайчика і за одну мить зник під
колодками, що лежали вздовж стіни.
- Це ж, мабуть, отой щур сховався, - зашепотіла збуджено Катруся. - Татусю,
давай спіймаємо його!
Він узяв під кущем винограду палицю і навшпиньки підійшов до колодок.
Заглянув туди і бачить: сидить звірок, голову сховав, а спину свою кошлату
назовні виставив. «Ну, не будемо ловити ґав», - подумав тато, підняв догори
палицю. Замахнувся, а рука чомусь не опускається, ніби щось її стримує і
підказує: не поспішай, краще роздивися, що воно таке! Колодок під стіною було
три. Скинув тато верхню - звірок поворухнувся, але не втік, тільки щільніше
припав до землі. Тоді Катрусин тато почав відсувати другу колодку. І лиш
відсунув трохи — звірок повернув голову і так глянув на нього, що тато аж
одхилився - такий несподіваний був той погляд. Очі у звірка, виявилось, зовсім
голубі, великі і чисті-чисті.
Катруся теж побачила його очі, скам’яніла на мить, потім як закричить:
- Та це ж кошеня! І вона не помилилася.
То справді було кошеня. Волохате, гарне - сибірської породи. Дощ, який ішов
перед тим, намочив його, розкошлав, ото ж воно й здалося їм водяним щуром.
Зрозуміло, що кошеня вони забрали собі й назвали його Льонком - за чисті голубі
очі.
Іван Сенченко (310 слів)
Виконай завдання.
ІІ. Вибери правильну
відповідь
2. Якої пори року
відбувалась описана подія?
А) навесні
Б) улітку
В) восени
3. Що трапилося з
яблунькою?
А) яблунька засохла
без води
Б) вода підмила її
корені
В) водяний щур обгриз
корені яблуньки
ІІ. Дай коротку
відповідь
4. Продовж речення.
Весною яблунька
______________________________________________________ ,
а літом
________________________________________________________________ .
ІІІ. Встанови
послідовність
5. Встанови
послідовність подій, постав відповідні цифри.
____ Щур обгриз корені
яблуньки.
____ Катруся хотіла
яблуньку вирівняти, а вона впала.
____ Катрусин тато
почав відсувати колодки.
____ Мимо Катрусі
пробіг якийсь звірок і заховався між колодками.
____ Кошеня вони
забрали собі.
____ Росла в саду дуже
красива яблунька.
IV. Дай розгорнуту
відповідь
6. Що вразило тата і
Катрусю, коли звірок подивився на них?
_____________________________________________________________________
Виконані роботи надсилати на адресу svtosvita@gmail.com або на Viber.
УКРАЇНСЬКА МОВА
1.ПРОЙДИ ТЕСТ https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=817437
3.Виконай вправи 446,448, 449
ПРИРОДОЗНАВСТВО
1.ПРОЙДИ ТЕСТ https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=272296
3.ПРОЧИТАЙ СТАТТЮ В ПІДРУЧНИКУ СТ,160-162
4.ВИКОНАЙ ЗАВДАНННЯ В ЗОШИТІ
МАТЕМАТИКА
2.Виконай усно №1083,1084
3.РОЗВ*ЯЖИ ЗАДАЧУ
№ 1085,1093
4.Знайди частину від числа 1094
АНГЛІЙСЬКА МОВА
2.Виконай вправи на
ст 120-121
3.Розкажи про свої
уподобання
4.Вивчи нові слова
07.05
ПРИРОДОЗНАВСТВО
1.Пройди тест
4.Прочитай статтю в підручнику ст.157-159
5.Виконай завдання в зошиті
Я У СВІТІ
4.Прочитай статтю в підручнику
5.Виконай завдання в зошиті
ОСНОВИ ЗДОРОВ*Я
1.Подивись урок і виконуй завдання вчителя
2.Виконай завдання в зошиті
ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО
НАМАЛЮЙ СТРАУСА ОЛІВЦЯМИ
ФІЗИЧНА
КУЛЬТУРА
ВИКОНУЙ ВПРАВИ РАЗОМ З ВЧИТЕЛЕМ https://www.youtube.com/watch?v=B7mrNqfQz4U&fbclid=IwAR1DSvS-5yg4Hr2LHn-mR-AtbT6LUhxXH4eGwPk7fVPeSl3laYtPX4kp_aY
Інформатика 2 підгрупа Чикирда О. С.
№
|
Клас
|
Дата урок
|
Тема уроку
|
Домашнє завдання
Посилання
на електронні ресурси
|
1
|
3
|
06.05
|
Переміщення текстових
вікон/полів та зображень на слайдах.
|
06.05
ЛІТЕРАТУРНЕ ЧИТАННЯ
1.Пройди тест
2.Позакласне читання. Прочитай оповідання про дитячу
дружбу.
Пришли мені фото з книгою.
МАТЕМАТИКА
1.1.Подивись відео https://www.youtube.com/watch?v=Q96NDzyiL9I
2.Превір,чи правильно знайдені остачі (усно)
3.Розв*яжи задачу 1071
4.Розв*яжи рівняння 1074
05.04
ЛІТЕРАТУРНЕ ЧИТАННЯ
1.Пройди тест
2.Прочитай
Володимир
Рутківський, "Угода" (уривок)
"На зустрічах із юними
читачами, смію думати, не лише я відчуваю щось на зразок душевної
спорідненості, а й вони. Цікава деталь: дівчатка на таких зустрічах куди
активніші. Їх цікавить усе: і чим відрізняється лук від арбалета, і що носили в
ті часи їхні ровесниці, і чи живуть у наш час їхні нащадки... Хлопці цим
переймаються менше, зате вони — відданіший народ. Знаю одного прихильника, який
ходить на мої виступи навіть тоді, коли я виступаю не в його школі. Маємо вже
своєрідний тандем: якщо я забуваю ім’я якогось героя, він мені підказує".
(Володимир Рутківський)
... Стара відьма разом зі своїм
слугою, чаклунським котом Аристархом, отримала відрядження з Лисої гори. Вона
має прилетіти до рідного села, де ще малою зазнала безліч принижень та образ, і
викрасти якусь дівчинку для того, щоб зробити її своєю ученицею. Спочатку
страшні посланці навіть перевиконують план... Повість-казка українського
письменника Володимира Рутківського «Гості на мітлі», в якій
поряд із сучасними школярами діють персонажі із народних казок, вчить чесності,
справедливості, бережливому ставленню до природи.
Володимир
Рутківський
УГОДА
(уривок з
повісті-казки "Гості на мітлі")
— Отаке-то життя, — сумовито
докінчив Аристарх, втупившись у сонячну пляму, що повільно піднімалася по стіні
льоху. — А от у вас, людей, кажуть, їжа зовсім інакша. Це правда?
— Правда, — не вагаючись погодився Степан.
— От ти, наприклад, що з’їв би у першу чергу?
Степан замислився.
— Багато чого... Для початку я, мабуть, випив би кухоль молока.
— Молока? — перепитав Аристарх і жадібним поглядом впився в Степанове обличчя. — Я чув, що це неймовірна смакота, але ні разу ще не куштував. А яке воно хоч на вигляд, те молоко?
— Звичайнісіньке, — відказав Степан. — Біле і смачне. Можна пити його відразу ж після доїння. Таке молоко називається парним.
— Зрозуміло, — сказав Аристарх і збуджено облизався.
— А ще є пряжене молоко, — продовжував Степан. — Це коли воно вистоїться в печі і на ньому з’явиться така бура шкуринка.
Язик Аристарха пропелером заходив навколо писка.
— А ще є просто холодне молоко, — вів далі Степан, мимоволі захоплюючись. — З льоху. То найсмачніше молоко.
Особливо в таку спеку, як зараз.
— Ня-ав! — вихопилося з Аристархової пащеки.
Проте Степан так захопився спогадами, що навіть не помітив цього.
— Ні, я, мабуть, почав би не з молока, — заперечив він сам собі. — Я, мабуть, спочатку приготував би бутерброд. Або цілих два.
— Бутерброд?
— Атож. Відбатував би добрячий кусень хліба, потім намазав би його маслом...
— Маслом... — мрійно промуркотів Аристарх. — Яке смачне слово!
— Що там слово! — відмахнувся Степан. — Саме масло ще смачніше... А на бутерброд з маслом я поклав би ще й добрячий шмат ковбаси!
— Мня-уу! — вирвалося з Аристарха. — А це ще що таке?
Він так схилився над лядою, що, здавалося, от-от звалиться до Степанових ніг.
— Так ти ж ковбасу вже їв, — зауважив Степан. — Батько тобі, мабуть, з півкільця відрізав. Невже забув?
— Ні! — вигукнув Аристарх і глитнув слинку. Обрубок його хвоста застукотів по землі кулеметною чергою. — Нічого я не забув. Якби забув, то зараз розмовляв би з тобою інакше... Отже, поклав ти на масло ков... — він знову глитнув слинку, — ковбасу. А що далі?
— Нічого особливого, — відказав Степан. — Узявся б за того бутерброда і почав би його їсти.
— І все?
— А що ще?
— Маю на увазі той, другий, бутерброд.
— Який другий? — здивувався Степан.
— Ну, той самий... ти ж казав, ніби в тебе є одразу два бутерброди...
— А-а... З’їв би й другий. А потім запив би це все молоком.
— Парним, з печі? — жваво поцікавився Аристарх. — Чи з льоху?
— Мабуть, більше смакуватиме з льоху, — подумавши, відказав Степан.
Аристарх надовго замовк. Його збуджений погляд блукав, здавалося, далеко звідси. Час від часу чаклунський кіт нервово здригався і облизував писок рожевим, завбільшки з дитячий копачик, язиком.
— І багато їх у вас? — нарешті подав він голос.
— Чого? — не зрозумів Степан.
— Який же ти нетямущий, — поморщився Аристарх. — Ну, бутербродів з ковбасою. І молока.
— Скільки завгодно! — вигукнув Степан. — Ет, мені б тільки опинитися вдома! А там...
Аристарх знову надовго замовк. Степанові навіть здалося, ніби кіт заснув.
— А що... мабуть, я зміг би тебе відпустити, — озвався він. — Тільки, зрозуміло, ненадовго. Але за це ти мені маєш принести побільше бутербродів і молока.
Степан відчув, як серце в грудях забилося частіше. Здається, його хитрощі починають діяти!
А кіт з острахом озирнувся в бік самітної сторожки.
— Мабуть, влетить мені від хазяйки, якщо довідається, — вагаючись, муркнув він. — Та що вдієш, коли їсти хочеться... Значить так, — звернувся він до Степана. — Я тебе ненадовго відпускаю додому, а ти мені за це принесеш побільше того, що обіцяв. Домовилися?
Неймовірна радість охопила Степана. Ось воно! Та за те, аби хоч на хвилю опинитися в Горобцях, можна пообіцяти гору бутербродів і річку молока! А там нехай-но хтось спробує витягти його звідтіля! Та ні, він сюди повернеться, ще й хутко, — але вже не сам. З батьком прийде. З міліціонером дядьком Дмитром. З усіма горобцівськими чоловіками. Отоді вже баба-яга і цей страхітливий котяра заплатять за все!
І, хоч як йому було важко, Степан вдав, ніби вагається.
Зрештою хлопець махнув рукою і сказав:
— Гаразд. Домовилися.
Аристарх почав опускати драбину до льоху, проте тут же висмикнув її назад.
— Е-е, ні, так не годиться, — сказав він. — Знаю я вас, людей! Спочатку ми зробимо ось що...
Він щез і за хвилину повернувся з кухлем у лапах.
— Пий, — наказав він.
— Що це?
Аристарх задоволено ворухнув вусами.
— Не впізнаєш? Та це ж те саме зілля, яким моя хазяйка напоїла вас, коли ви прийшли сюди вперше! Називається воно забудькуватим зіллям. Вихилив кухля — і з твоєї голови вилітає все, що може нам з хазяйкою зашкодити.
Степан розгубився. Тільки забудькуватого зілля йому бракувало!
— Так я вже його пив! — сказав він. — І не тільки його. Скільки можна!
— Скільки треба, стільки й вип’єш, — відрізав Аристарх. — Пий, кажу тобі, а то не випущу! До дна! Ось так. Тепер можеш вилазити... Ні, зачекай ще трохи!..
Аристарх, пильно дивлячись Степанові в очі, почав щось швидко-швидко бубоніти. По тому двічі крутнувся на правій задній лапі і раз — на лівій. Тоді стрибонув у повітря, ніби його вшпигнули, приземлився і з полегкістю видихнув:
— Ху-ух... Оце, мабуть, і все. Відтепер ти будеш не сам. Тепер з тобою йтиме мій внутрішній голос
— Внутрішній? — отетерів Степан. — А це що таке?
Писок Аристарха розплився у вдоволеній усмішці.
— Можеш вважати, що внутрішній голос — це те ж, що і я сам, — сказав він. — Хіба що він буде при тобі.
— А навіщо він мені потрібен, той голос?
— Щоб нагадувати про моє існування. Весь час, щохвилини, зрозумів? А тепер чеши звідсіля, поки хазяйка не вийшла з хати. І гляди мені, не скупися!
По приставленій драбині Степан вибрався з льоху і щосили рвонув у напрямку Горобців. Та вже за кілька кроків з голови йому вилетіло все, про що він збирався розповісти. В ній снувалася одна-однісінька жаліслива думка: «Бідний, нещасний Аристарх! Він ще ніколи в житті не пив молока! Він майже не куштував ковбаси! Він жодного разу не ласував бутербродами з маслом...»
— Правда, — не вагаючись погодився Степан.
— От ти, наприклад, що з’їв би у першу чергу?
Степан замислився.
— Багато чого... Для початку я, мабуть, випив би кухоль молока.
— Молока? — перепитав Аристарх і жадібним поглядом впився в Степанове обличчя. — Я чув, що це неймовірна смакота, але ні разу ще не куштував. А яке воно хоч на вигляд, те молоко?
— Звичайнісіньке, — відказав Степан. — Біле і смачне. Можна пити його відразу ж після доїння. Таке молоко називається парним.
— Зрозуміло, — сказав Аристарх і збуджено облизався.
— А ще є пряжене молоко, — продовжував Степан. — Це коли воно вистоїться в печі і на ньому з’явиться така бура шкуринка.
Язик Аристарха пропелером заходив навколо писка.
— А ще є просто холодне молоко, — вів далі Степан, мимоволі захоплюючись. — З льоху. То найсмачніше молоко.
Особливо в таку спеку, як зараз.
— Ня-ав! — вихопилося з Аристархової пащеки.
Проте Степан так захопився спогадами, що навіть не помітив цього.
— Ні, я, мабуть, почав би не з молока, — заперечив він сам собі. — Я, мабуть, спочатку приготував би бутерброд. Або цілих два.
— Бутерброд?
— Атож. Відбатував би добрячий кусень хліба, потім намазав би його маслом...
— Маслом... — мрійно промуркотів Аристарх. — Яке смачне слово!
— Що там слово! — відмахнувся Степан. — Саме масло ще смачніше... А на бутерброд з маслом я поклав би ще й добрячий шмат ковбаси!
— Мня-уу! — вирвалося з Аристарха. — А це ще що таке?
Він так схилився над лядою, що, здавалося, от-от звалиться до Степанових ніг.
— Так ти ж ковбасу вже їв, — зауважив Степан. — Батько тобі, мабуть, з півкільця відрізав. Невже забув?
— Ні! — вигукнув Аристарх і глитнув слинку. Обрубок його хвоста застукотів по землі кулеметною чергою. — Нічого я не забув. Якби забув, то зараз розмовляв би з тобою інакше... Отже, поклав ти на масло ков... — він знову глитнув слинку, — ковбасу. А що далі?
— Нічого особливого, — відказав Степан. — Узявся б за того бутерброда і почав би його їсти.
— І все?
— А що ще?
— Маю на увазі той, другий, бутерброд.
— Який другий? — здивувався Степан.
— Ну, той самий... ти ж казав, ніби в тебе є одразу два бутерброди...
— А-а... З’їв би й другий. А потім запив би це все молоком.
— Парним, з печі? — жваво поцікавився Аристарх. — Чи з льоху?
— Мабуть, більше смакуватиме з льоху, — подумавши, відказав Степан.
Аристарх надовго замовк. Його збуджений погляд блукав, здавалося, далеко звідси. Час від часу чаклунський кіт нервово здригався і облизував писок рожевим, завбільшки з дитячий копачик, язиком.
— І багато їх у вас? — нарешті подав він голос.
— Чого? — не зрозумів Степан.
— Який же ти нетямущий, — поморщився Аристарх. — Ну, бутербродів з ковбасою. І молока.
— Скільки завгодно! — вигукнув Степан. — Ет, мені б тільки опинитися вдома! А там...
Аристарх знову надовго замовк. Степанові навіть здалося, ніби кіт заснув.
— А що... мабуть, я зміг би тебе відпустити, — озвався він. — Тільки, зрозуміло, ненадовго. Але за це ти мені маєш принести побільше бутербродів і молока.
Степан відчув, як серце в грудях забилося частіше. Здається, його хитрощі починають діяти!
А кіт з острахом озирнувся в бік самітної сторожки.
— Мабуть, влетить мені від хазяйки, якщо довідається, — вагаючись, муркнув він. — Та що вдієш, коли їсти хочеться... Значить так, — звернувся він до Степана. — Я тебе ненадовго відпускаю додому, а ти мені за це принесеш побільше того, що обіцяв. Домовилися?
Неймовірна радість охопила Степана. Ось воно! Та за те, аби хоч на хвилю опинитися в Горобцях, можна пообіцяти гору бутербродів і річку молока! А там нехай-но хтось спробує витягти його звідтіля! Та ні, він сюди повернеться, ще й хутко, — але вже не сам. З батьком прийде. З міліціонером дядьком Дмитром. З усіма горобцівськими чоловіками. Отоді вже баба-яга і цей страхітливий котяра заплатять за все!
І, хоч як йому було важко, Степан вдав, ніби вагається.
Зрештою хлопець махнув рукою і сказав:
— Гаразд. Домовилися.
Аристарх почав опускати драбину до льоху, проте тут же висмикнув її назад.
— Е-е, ні, так не годиться, — сказав він. — Знаю я вас, людей! Спочатку ми зробимо ось що...
Він щез і за хвилину повернувся з кухлем у лапах.
— Пий, — наказав він.
— Що це?
Аристарх задоволено ворухнув вусами.
— Не впізнаєш? Та це ж те саме зілля, яким моя хазяйка напоїла вас, коли ви прийшли сюди вперше! Називається воно забудькуватим зіллям. Вихилив кухля — і з твоєї голови вилітає все, що може нам з хазяйкою зашкодити.
Степан розгубився. Тільки забудькуватого зілля йому бракувало!
— Так я вже його пив! — сказав він. — І не тільки його. Скільки можна!
— Скільки треба, стільки й вип’єш, — відрізав Аристарх. — Пий, кажу тобі, а то не випущу! До дна! Ось так. Тепер можеш вилазити... Ні, зачекай ще трохи!..
Аристарх, пильно дивлячись Степанові в очі, почав щось швидко-швидко бубоніти. По тому двічі крутнувся на правій задній лапі і раз — на лівій. Тоді стрибонув у повітря, ніби його вшпигнули, приземлився і з полегкістю видихнув:
— Ху-ух... Оце, мабуть, і все. Відтепер ти будеш не сам. Тепер з тобою йтиме мій внутрішній голос
— Внутрішній? — отетерів Степан. — А це що таке?
Писок Аристарха розплився у вдоволеній усмішці.
— Можеш вважати, що внутрішній голос — це те ж, що і я сам, — сказав він. — Хіба що він буде при тобі.
— А навіщо він мені потрібен, той голос?
— Щоб нагадувати про моє існування. Весь час, щохвилини, зрозумів? А тепер чеши звідсіля, поки хазяйка не вийшла з хати. І гляди мені, не скупися!
По приставленій драбині Степан вибрався з льоху і щосили рвонув у напрямку Горобців. Та вже за кілька кроків з голови йому вилетіло все, про що він збирався розповісти. В ній снувалася одна-однісінька жаліслива думка: «Бідний, нещасний Аристарх! Він ще ніколи в житті не пив молока! Він майже не куштував ковбаси! Він жодного разу не ласував бутербродами з маслом...»
* * *
Аристарх провів хлопчика поглядом, доки той не сховався за кущами. Після цього поклав важку голову на лапи і заплющив очі. Уві сні він час від часу солодко зітхав, і щаслива котяча усмішка світилася на його подряпаному, брудному писку. Не інакше, Аристархові снилися гори бутербродів та ріки молока.
Прокинувся кіт від голосу баби-яги.
— То як там наш бранець? — спитала вона, сходячи з ґанку.
Аристарх роблено потягнувся, позіхнув і байдужим голосом відказав:
— Бранець? А ніяк. Сидить собі та нудьгує. Вітання тобі переказує.
Кіт сподівався, що після цих слів баба-яга схвально кивне головою і піде далі у своїх справах. Проте Ядвіга Олізарівна підійшла до льоху і схилилася над лядою.
— Як ти там? — гукнула вона. — Ще не замерз?
Відповіді не було. Ядвіга Олізарівна схилилася нижче.
Тоді різко випросталася і втупилася підозрілим поглядом в Аристарха.
— Слухай, так його ж тут немає! — вигукнула вона.
— Звісно, немає, — відповів вірний кіт. Він уже визирав з-за рогу сторожки. — І бути не може. Він виконує моє завдання.
— Яке ще завдання?
— Дуже важливе. Я його послав до села по молоко та бутерброди.
Ядвіга Олізарівна остовпіла.
— Ти його відпустив? Без мого дозволу?
Ґерлиґа, випущена вправною рукою, зі свистом розітнула повітря і здійняла пилюку в тому місці, де щойно перебував Аристарх. Проте той визирав уже з-під куща бузини, що ріс у протилежному кінці дворища.
— Якою ж ти стала нестриманою, — докірливо зауважив звідтіля. — Нерви в тебе нікудишніми стали. Лікуватися треба.
— Зараз ти в мене дізнаєшся, кому з нас треба лікуватися! — розлючено вигукнула Ядвіга Олізарівна. — Ану, вилазь звідтіля!
Та Аристарх уже спішно займав нову позицію за терновими кущами.
— Зачекай, не гарячкуй, — замуркотів він з-під них. — Ти ж навіть не дослухала мене! А я дав йому півтори порції забудькуватого зілля! І свій внутрішній голос теж послав з ним. Вже хто-хто, а він не дасть йому думати про те, що хоч трохи зможе нам з тобою нашкодити.
Ядвіга Олізарівна з недовірою втупилася в те місце, де переховувався її завбачливий вихованець.
— Ти правду кажеш? — запитала вона.
Аристарх вибрався з-під кущів і вдарив себе у груди так, що аж виляски пішли:
— Та ти що? Хіба я ворог собі?
Ядвіга Олізарівна прикрила ляду і поглянула в бік Горобців.
— Взагалі ти маєш рацію, — сказала вона. — І так з цією дівчинкою мороки купа, а тут ще й хлопчиська треба стерегти. Мабуть, нехай переночує у себе вдома, а там видно буде.
— А я? — зарепетував Аристарх. — А моє молоко? А бутерброди?
— Нікуди вони від тебе не дінуться, — заспокоїла його баба-яга. — Ми з тобою теж підемо до села. Що-що, а обережність ніколи не завадить. — Вона важко зітхнула і додала: — Ох, відчуває моє серце, що цей хлопчисько ще завдасть нам клопоту!
— Нічого, нам не вперше... А що робитимемо з нею? — запитав Аристарх і кивнув на вікно, за яким миготіли тьмяні полиски вогню.
— А ми нашу хату замуруємо, — сказала Ядвіга Олізарівна. — І стане вона без вікон і дверей.
Баба-яга повернулася до хати, тричі плеснула в долоні і голосно промовила:
— Тибельканес-цвібель-клопсс!
Стіни будинку затремтіли. Двері жалібно скрипну ли і стали покриватися блідою матовою пеленою. Через хвилину від них і від вікон не лишилось і сліду.
— Ось так! — вдоволено проказала Ядвіга Олізарівна. — А тепер, котику, гайда до села. І по дорозі вирішимо, що нам там робити.
— О, це інша справа, — згодився Аристарх.
МАТЕМАТИКА
1.Пройди тест https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=859136
2.Розв*яжи задачу 1059,1060
3.Розв*яжи рівняння 1061
Інформатика 1 підгрупа Чикирда
О. С.
№
|
Клас
|
Дата урок
|
Тема уроку
|
Домашнє завдання
Посилання
на електронні ресурси
|
1
| 3 | 04.05 | Переміщення слайдами презентації. Режим показу презентації та режим змінювання слайдів. |
04.05
АНГЛІЙСЬКА МОВА
Пройди тест
Виконай контрольну роботу https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=412936
ЛІТЕРАТУРНЕ ЧИТАННЯ
1.Пройди тест https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=287665
2.Прочитай
М.Трублаїні Пустуни на пароплаві
ЯШКА I МАШКА
Наш пароплав ішов теплими південними морями.
Якось ми зупинились біля берегів Африки. До нас на човні підплив негр. Він
продав морякам двох мавпочок.
Руденькі мавпочки були завбільшки як кішки. їх узяли на мотузочки й потягли
на пароплав. Звірята впирались, вищали, мотали головами, дригали лапками,
махали хвостами — не хотіли залишати негра. Тоді сивий боцман схопив їх руками
і забрав на палубу.
Пароплав рушив у дальшу путь.
Мавпочки швидко звикли до нового місця. Незабаром вони стали улюбленцями
команди. Моряки назвали їх Яшкою і Машкою.
Яшка любив чіплятись хвостом за перекладини і, звисаючи головою вниз,
розгойдувався, ніби вправний фізкультурник.
Машка раз у раз під час сніданку плигала на стіл, хапала грудку цукру й
миттю зникала.
ШОКОЛАД БОЦМАНА
Наш боцман сховав у шухляді стола дві коробки шоколаду. Якось, виходячи з
каюти, він не причинив дверей.
Зацікавлена Машка сунула мордочку в щілину. Потім ускочила в каюту й почала
господарювати там. Вона плигала по ліжку й зазирала до шухляд у шафочці і
столі.
Коли боцман повернувся, перед самісіньким його носом на палубу виплигнула
Машка. В зубах вона тримала коробку шоколаду.
Боцман погнався за мавпою. Звіреня легко, мов пташка, метнулось по
пароплаву. Матроси з голосним сміхом і свистом поспішили боцману на допомогу.
Проворна Машка не давалась до рук. Вона плигала, ховалась, стрибала. Галас
і метушня знялись на палубі. Розохочені несподіваною розвагою матроси не
шкодували ніг.
— Половину шоколаду тому, хто відбере коробку,— крикнув боцман,
наздоганяючи хвостатого злочинця.
Та ось мавпа випустила коробку, а сама метнулась на щоглу. Боцман радісно
схопив коробку й одкрив її. Матроси заглянули туди й зареготали. Коробка була
порожня. Машка ж сиділа на щоглі, доїдала шоколад і пищала від задоволення.
ОМАР
Матроси купили великого омара. Це — великий морський рак. У нього
довжелезні й тонкі, мов соломинки, вуса.
Яшка підбіг до омара й зупинився. Подивився і од цікавості почав чухатись.
Потім нахмурився і ляснув рака лапкою. Омар стиснув клешнями його лапку. Мавпа
зойкнула, заверещала. На той вереск прибіг боцман і розняв ракові клешні.
З криком Яшка побіг геть.
Від спеки омар загинув. Мертвого омара поклали сохнути на сонці. Гарний
рак, мов размальований синьою, червоною, зеленою фарбами, з широко
розставленими вусами лежав під тропічним сонцем.
Випадково під час роботи боцман опинився біля омара. Він застав там Яшку.
Мавпа обламувала омарові вуса. Вона шматувала їх, ніби дражнячись, і викидала.
Але клешень не зачіпала. Мавпа їх боялась.
— Опікшись на молоці, води боїшся,— сказав усміхаючись боцман.
НІЧНА ТРИВОГА
Біля корабельного дзвона боцман поставив високу скриню. Матроси скаржились,
що та скриня заважає їм вибивати склянки. Вибивати склянки — значить
видзвонювати в корабельний дзвін години. Одну годину б'ють так: бам-бам; коли
дві — бам-бам, бам-бам; коли чотири — бам-бам, бам-бам, бам-бам, бам-бам.
Більше чотирьох годин не б'ють. Через кожні чотири години знов починають так
само.
Коли на пароплаві трапляється пожежа, тоді б'ють у дзвін швидко й довго:
бам! бам! бам! бам! бам!..
Боцман обіцяв забрати скриню. Але не встиг він виконати свою обіцянку, як
сталась незвичайна подія.
Уночі всіх розбудили швидкі удари дзвона: бам! бам! бам! бам! бам! бам!..
Дзвін сповіщав про пожежу.
Хто спав, хто не спав,— усі вибігли на палубу, готові рятувати пароплав від
вогню.
Дзвін замовк. Ніде не видно полум'я. Хтось пустував.
Моряки, обурені з такого жарту, розійшлися спати.
Через двадцять п'ять хвилин знов почулось гасло пожежної тривоги. Бам! бам!
бам! бам! бам!...— кликав дзвін усіх нагору. І знов на палубі ні вогню, ні
того, хто зняв тривогу, не застали.
Минуло півгодини, і втретє повторилось те саме.
Під кінець ночі боцман заховався поблизу дзвона, щоб зловити негідного
жартівника.
Незабаром він побачив у напівтемряві, як до дзвона тихенько підійшла Машка,
скочила на скриню, вхопила мотузок і почала дзвонити.
Мавпа часто спостерігала, як матроси б'ють у дзвін, їй хотілось теж
покалатати, але вона не могла дістати, поки там не поставили скриню.
ПУСТУНИ РЯТУЮТЬ БОЦМАНА
Опівдні сонце стояло просто над головою. Спека надзвичайна. На одкритому
місці палуби — жодної людини. Всі ховались у затінках. Боцман вийшов, щоб
полити розпечену палубу морською водою. В руках у нього мідна трубка насоса, з
якої ллється вода.
Боцман вийшов без бриля. Волосся у нього коротко обстрижене. Сонце напекло
голову, боцман зомлів і впав.
Ніхто, крім мавпочок, цього не бачив.
Вони підскочили до боцмана і, схопивши трубку насоса, почали бавитись.
Пустуючи, бризнули на лежачого моряка водою, а розохотившись, облили його з
голови до ніг.
Від води боцман опритомнів.
ЛОВЛЯ ЛЕТЮЧИХ РИБ
Боцман захотів помити брудний мішок. Він прив'язав його мотузкою і викинув
через кругле віконце своєї каюти в море. Од швидкого руху пароплава мішок
полоскався у морській воді.
Залишивши мішок купатись, боцман вийшов з каюти, зачинивши двері на ключ, і
піднявся на верхню палубу.
Погладивши вуса, глянув на море.
Серед дрібної хвилі показалась величезна акула. Моряк розгледів її коротке
тупе рило та чорно-синювату спину.
З води почали вискакувати летючі риби. Мабуть, їх сполохала акула.
Окремі риби перелітали через пароплав і поринали у воду.
Обидві мавпочки почали підплигувати, намагаючись впіймати рибок. Вони
кидались на всі боки.
Але риби летіли швидко і мавпи жодної не впіймали.
Та ось Яшка і Машка разом підскочили над бортом і вдарились одне об одного.
В ту ж мить повітря розітнув жахливий зойк. Мавпи зникли з палуби й шубовснули
у воду.
ЛЮДИНА В МОРІ
Враз пролунало:
— Людина за бортом!
То боцман, схопивши рятувальний круг, стрибнув у море. Коли повернули назад
пароплав, людина в морі здавалась ледве помітною цяткою.
Моряки побачили, як акула теж повернула і попливла туди, де видно було
боцмана.
Всі захвилювались. Пароплав поспішав повним ходом і безперервно гудів. Так
хотіли відігнати морського хижака.
Акула зникла під водою. Та ось її плавники мигнули поблизу боцмана.
У кожного, хто стояв на палубі, тривожно стиснулось серце: чи вдасться
врятувати боцмана?
Скоро наблизились до нього. Спустили шлюпку. З води витягли боцмана і Яшку.
Всі зрозуміли, що Машка потонула. В ту ж хвилину поблизу показались могутні плавники
акули.
— Ти думав про неї? — спитали боцмана, показуючи на акулу.
— Це велетенська малозуба акула,— відповів старий моряк,— вона ніколи не
нападає на людей.
ДРУГА КОРОБКА ШОКОЛАДУ
Попискуючи, Яшка тулився до боцмана. Матросам здавалось, що у мавпочки на
очах сльози. Всім стало сумно. Всіх пройняв жаль за Машкою.
Шлюпку підняли на пароплав.
Боцман, весь мокрий, мовчки пішов у свою каюту.
Він відчинив двері і побачив... Машку, що сиділа на столику і гризла
шоколад з другої коробки.
Моряк остовпів.
Машка, схопивши недогризок шоколаду, метнулась крізь вікно у море.
Боцман підбіг до столу й насилу просунув голову у віконце. Він побачив
мавпочку, що трималась на мотузку, яким він прив'язав мішок.
Моряк догадався, що, коли мавпи падали з палуби, Машка схопилась за цей
мотузок і врятувалась.
МАТЕМАТИКА
ДІЛЕННЯ З ОСТАЧЕЮ
1.Дивись
відео і виконуй обчислення
2.Обчисли
№1050,1055
3.Розв*яжи
задачу 1056
30.04
ПРИРОДОЗНАВСТВО
1.Пройди тест
2.Подивись відео
3.Прочитай статтю в підручнику ст.155-156
4.Виконай завдання в зошиті
Я у СВІТІ
1.Подивись відео https://www.youtube.com/watch?v=am2DhP0WufQ&fbclid=IwAR3lkn2J_hhqtAf8HCpwAwMS9tBZp7TP5BovSukEGhzJsPHsOVJ-QEgy4Wc&app=desktop
2.Пройди тест https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=325590
ОСНОВИ ЗДОРОВ*Я
2.Напиши список безпечних ігор, у які можеш грати у будинку.
ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА
НАМАЛЮЙ
для 2 підгрупи
Інформатика
Чикирда О. С.
№
|
Клас
|
Дата урок
|
Тема уроку
|
Домашнє завдання
Посилання
на електронні ресурси
|
Оцінювання
|
1
|
3
|
29.04
|
Інструктаж з БЖД.
Переміщення слайдами
презентації. Режим показу презентації та режим змінювання слайдів.
|
||
29.04
ЛІТЕРАТУРНЕ ЧИТАННЯ
1.Ознайомся
-
Сьогодні ми познайомимось з
творчістю Івана Світличного.
Іван Олексійович Світличний народився в селі
Половинкине Старобільського району Луганської області 20 вересня 1929 року.
Після закінчення середньої школи, в 1947 вступив на навчання на українське
відділення філологічного факультету Харківського університету. Згодом, після
закінчення університету, вступив до аспірантури Інституту літератури ім Т.Г.
Шевченка. Навчався у відділі теорії, темою його кандидатської дисертації була
теорія художнього образу.
Під час перебування в інституті літератури,
опублікував ряд літературознавчих статей в періодичних виданнях.
Перший арешт 1965 р. та тимчасове помилування.
13 січня 1972 р. Івана Світличного було заарештовано.
Вирок по звинуваченню в антирадянській пропаганді та агітації, що полягала у
виготовленні та поширенні самвидаву, був – сім років таборів суворого режиму та
п’ять років заслання.
Роки, проведені у тюрмах та виселках, підірвали
здоров’я поета.
У жовтні 1992 року Івана Світличного не стало.
2.Прочитай вірша на ст.180
3.Дай відповіді на запитання
-Якою ти
уявляєш Лисичку?
-Прочитай, що
поет говорить про спів Лисички.
-Чи погоджуєшся ти з його
думкою?
У кожного свій талант. Як ти думаєш, чи не про це хотів сказати Іван
Світличний?
4.Навчись виразно читати вірша.
Закріпи свої знання, виконуй завдання за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=iIDz9UY_e7I&fbclid=IwAR0Aysg5m7cfwJnHAoNdr6HzKcVOiiDc-wutKir4QUAprLAxcx3ugD4OIeQ
2.Прочитай правило і запам*ятай на ст.176
3.Виконай вправи 442,443,445.
ТРУДОВЕ НАВЧАННЯ
Виконай за зразком
28.04
ЛІТЕРАТУРНЕ ЧИТАННЯ
1. Сьогодні ми познайомимося з іншими героями
чудового казкового містечка і дізнаємося, чи
вдалося Незнайкові стати поетом.
2. Прочитай твір на
ст.177-179
3. Підбери
слова на кожну букву імені, які б характеризували Незнайка.
Н -
непосидючий
Е - енергійний
З -
Н -
А -
Й -
К -
О -
4. 4.Пройди тест
МАТЕМАТИКА
2.Запиши, котру годину показує кожний годинник №1016
3.Користуючись годинником,розв*яжи задачі 1017
4.Обчисли 1019
5.Розв*яжи рівняння 1020
6.Розв*яжи задачу 1022
7.Пройди тест https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=894987
УКРАЇНСЬКА МОВА
1.Пройди тест https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=696088
2.Деформований текст
Зі слів кожного рядка склади речення, запиши їх так, щоб
вийшла зв'язна розповідь. Підкреслити дієслова та визначити час.
повернулися, вирію,
з, ластівки;
дахом, гнізда, під,
вони, ліплять;
грудочки, з,
носять, річки, глини, ластівки;
пташенятам, м'яко,
у, буде, гнізді.
3.З*єднай відповідні
дієслова
Теперішній час минулий час майбутній час
Пише сиділа писатиме
Грають задивились заграє
Читаєте написав буде сидіти
Кличе грав дивитиметься
Сидить прочитала буде читати
Дивиться кликало закличе
4.Виконай вправу
440
ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА
Виконай вправи https://www.youtube.com/watch?v=fwj6d5yEUjs
МУЗИЧНЕ МИСТЕЦТВО
для 1 підгрупи
Інформатика
Чикирда
О. С.
№
|
Клас
|
Дата урок
|
Тема уроку
|
Домашнє завдання
Посилання
на електронні ресурси
|
1
|
3
|
27.04
|
Середовище створення
презентацій.
|
27.04
ЛІТЕРАТУРНЕ ЧИТАННЯ
1.Пройди тест
2. Прочитай біографію письменника
Це сталося в чудовому казковому містечку, про яке
написав відомий диттячий письменник Микола Носов. У
цьому містечку ми познайомимося з одним таким дружком, який складав
небилиці про своїх друзів, та матимемо нагоду дізнатися, до чого призвела
його творчість.Написав цю казку дитячий письменник
Микола Носов. У дитинстві він мав багато мрій. Хотів стати музикантом — чудово
грав на скрипці. Захоплювався хімією і плекав надію бути відомим хіміком. Та
після закінчення школи вступив до художнього інституту і став актором. А потім
здивував сам себе — подарував світові книгу з казковим містом, де назавжди
поселилися малюки-коротульки: Знайко — найголовніший малюк, Пулька — відомий
мисливець, Тюбик — художник, Пілюлька — лікар і багато інших. Та найкумедніший
серед них — Незнайко. Незнайко весь час брався за певні справи, але ніколи не
доводив їх до кінця. І, звісно, через це у нього нічого не виходило. Сьогодні
ми дізнаємося про те, як Незнайко вчився складати вірші. Ознайомимося із першою
частиною казки «Як Незнайко складав вірші».
3. Прочитай першу частини казки
Миколи Носова «Як Незнайко складав вірші» (с. 175–177) (до слів «Головне —
здібності мати»)
4. Дай відповіді на запитання
— Ким раніше хотів стати Незнайко?
— Де жив поет Квітик?
— Як насправді звали Квітика?
— Як Квітик пояснив Незнайкові, що таке
рима?
— Як зрозумів його Незнайко?
— А як би ти пояснив, що таке рима?
— Які незвичайні слова придумав Незнайко?
Як він їх пояснив?
— Прочитайте уривок тексту, де описано, як
«думав» Квітик.
— Що Квітик уважав головним у складанні
віршів?
МАТЕМАТИКА
1.Подивись відео, яке тобі допоможе у навчанні
2.Опрацюй завдання
1007-1008
3.Розв*яжи задачу
1009 за планом
4.Обчисли кругові
приклади 1012
5.Розв*яжи задачу
1014
24.04
Літературне читання
1.Пройди тест
2.
Опрацюй вірша
Анатолія Костецького «Дивна звичка» (с. 174–175)
3.Дай відповіді на
запитання
—
Від чийого імені ведеться розповідь?
—
Як поводився хлопчик удома?
—
А в школі?
—
Куди мама відвела сина?
—
Чи знайшов лікар у хлопчика якусь хворобу?
—
Чому раптом злякався лікар?
—
Який висновок зробив хлопчик?
—
Який, на твою думку, цей вірш — гумористичний чи повчальний?
—
Що б ти порадив головному героєві?
—
Прочитай рими, які добирав хлопчик. Які з них видалися тобі смішними, несподіваними?
Які б рими дібрав ти?
—
Прочитай питальні речення. Кому вони належать?
4.Склади свої римовані
рядочки
... прийшла,
...
принесла.
...
прилітають,
...
вітають.
5.Навчись читати
вірша.
МАТЕМАТИКА
1.Розв*яжи рівняння №
999
2.Розв*яжи задачу
1002
3.Розв*яжи
задачу 1006
4.Пройди тест https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=672476
ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА
ЗРОБИ ВПРАВИ
1. В. п. - стоячи спиною до стінки ноги
на ширині плечей, руки на пояс. Нахили головою вперед. Теж, тільки стоячи обличчям до стінки, нахили головою назад.
2. В. п. - упор стоячи ноги на ширині плечей нахилившись з додатковою опорою головою. Нахили голови
вперед, назад, вліво, вправо, по колу. На перших заняттях вправи
виконуються з опорою рук.
3. В. п. - упор лежачи. Згинання і розгинання рук.
4. В. п. - теж
саме, тільки ноги на підвищеній опорі.
5. В. п. - сидячи кутом. Носками ніг «написати» цифри від «0 - 10», не
опускаючи ніг до кінця вправи.
УКРАЇНСЬКА МОВА
1.Пройди тест https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=493990
3. с. 170, вправа
427
—
Прочитай текст. Про що в ньому йдеться?
— Назви дієслова. Постав до них питання. Яку
дію означають ці дієслова: завершену чи незавершену ?
— Перебудуйт текст,
замінивши в ньому дієслова такими, що відповідають на питання що зробили?
4. с. 170,вправа 428
— Прочитай текст. Про що в ньому йдеться?
—
Випиши з тексту виділені
слова в такій послідовності: спочатку ті, що означають завершену дію, а потім —
ті, що означають незавершену дію.
5. Творче завдання
— Від
дієслів незавершеної дії утвори і запиши дієслова завершеної дії.
Жартувати, буде вмикати , диміти , телефонував , панікувати
ПРИРОДОЗНАВСТВО
1.Пройди тест
2. —
Пригадай! Для чого організму потрібні поживні речовини,
що їх отримують із їжі? Які харчові продукти тобі відомі?
3.Прочитай статтю в
підручнику ст.152-154
4.Роздивись
малюнки на с. 52. Назви
спочатку продукти рослинного походження, а потім — тваринного.
— Запам'ятай! Харчові продукти мають рослинне і тваринне походження.
— Які харчові продукти рослинного походження люди вживають в їжу?
— Які харчові продукти тваринного походження люди вживають в їжу?
— Яким є повноцінне харчування?
— З їжею людина отримує необхідні організму поживні речовини. Які це
речовини?
5.
Дослідницький
практикум
Раціон здорового харчування
Розглянь трикутник здорового харчування на с 154. Склади для школяра меню обіду з корисних
страв. При цьому враховуй, що страви мають містити різні поживні речовини
(білки, жири, вуглеводи, вітаміни) рослинного і тваринного походження.
6. Вікторина
• Речовина, без якої людина помирає через 2-3 дні.
• Поживна речовина, необхідна для росту організму, міститься в м'ясі,
рибі, сирі.
• Продукт тваринного походження, необхідний у великій кількості грудним дітям.
• Орган травлення у вигляді трубки, який сполучає рот і шлунок.
• Інструмент, що допомагає людям піклуватися про зуби.
• Сусідка шлунку, але живе праворуч від нього.
• Сильна нестача їжі, що відчувається людиною.
• Бажання їсти.
• Орган, у якому їжа починає перетравлюватися.
23.04
23.04
ПРИРОДОЗНАВСТВО
1.Пригадай
- Яке значення має скелет?
- З яких частин складається скелет
людини?
- Яке призначення м’язів в організмі?
- Як працює м’яз, чому м’язи стомлюються?
-Пригадай, як живляться рослини і тварини. Чому людина
повинна харчуватися?
2.Подивись відео https://www.youtube.com/watch?v=_Xn0rFIIPYY&fbclid=IwAR3ZhPd6AhLMj9aXCH5MjujivrmBKDAZrOKSujoVdKEVZZLQDcovc_NjGFg
3.Прочитай
статтю в підручникуст.149-151
4.Виконай
завдання в зошиті.
5.Запиши пам*ятку догляду за зубами
Я у СВІТІ і ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО
Практична робота «Що
я можу розповісти про Україну»
Склади книжку,
лепбук,розгортку або колаж про Україну
ОСНОВИ ЗДОРОВ*Я
1. Прочитай оповідання Іллі Бутмана «Боягуз»
БОЯГУЗ
Жили-були двоє друзів — Ромчик і Дмитрик. Ромчик був боягузом, а Дмитрик —
хоробрим хлопчиком. Якось друзі почули крик дівчинки, яка тонула в річці.
Боязкий Ромчик так злякався за дівчинку, що кинувся її рятувати. А хоробрий
Дмитрик, який ні за себе, ні за інших не боявся, пішов собі далі.
Повертаючись зі школи, Ромчик завжди боявся, що мамі, яка втомилася на
роботі, доведеться прибирати квартиру, і тому сам мив за собою посуд. А Дмитрик
не знав страху і ніколи мамі не допомагав.
— І чого ти завжди боїшся! — казав
Дмитрик.— Бери приклад з мене. Ось я бачив сьогодні, як хлопчики ображали
дівчинку, але це мене анітрішки не злякало.
— Хто з хлопчиків уважав себе
хоробрим?
— А кого з них ви вважаєте хоробрим?
— Чи правильно оцінювали себе Ромчик
і Дмитрик? Доведи свою думку.
2.Прочитай статтю в підручнику
3.Пройди тест
Інформатика тільки для 2 підгрупи Чикирда О. С.
№
|
Клас
|
Дата урок
|
Тема уроку
|
Домашнє завдання
Посилання
на електронні ресурси
|
Оцінювання
|
1
|
3
|
22.04
|
Середовище створення
презентацій.
|
ЛІТЕРАТУРНЕ ЧИТАННЯ
1.Робота над скоромовкою.Прочитай
скоромовку мовчки повільно, захоплено, здивовано, швидко
Моркву, перець і гарбуз
Посадив старий дідусь.
Пестив їх та поливав —
Гарний урожай зібрав.
2.Прочитай біографію дитячого
поета https://www.youtube.com/watch?v=gpMirQMGWl8
3.Прочитай вірш «ІМЕНА»
-Про
що мріяв хлопчик?
4.Навчись виразно читати вірша.
- Спробуй дібрати нові імена для мами,
песика, ромашки, берізки
МАТЕМАТИКА
1
Розв*яжи рівняння
за зразком № 993
2.
Виконай дії.
16 • 4
20 • 6 : 4
7 • 4 • 2 630 : 9 : 10
7 • 12
50 • 10 • 0 5 • (9
+ 8) 847 – (230 • 2)
3.Розв*яжи задачу 995
4.Розв*яжи
рівняння №997
УКРАЇНСЬКА МОВА
РОЗВИТОК ЗВ*ЯЗНОГО МОВЛЕННЯ
- Яка найбільша річка України?
1. Переглянь
відеофільм про Дніпро.
2. Склади
«Асоціативний кущ» до слова «Дніпро»
3. Використовуючи групу словосполучень, склади невелику (
3 – 4 речення) розповідь про Дніпро.
Найбільша річка,
місто Київ, оспівували красу, поети і художники
4. Вправа
«Інтрига»
Із «розкиданих» слів склади рядки вірша про Дніпро
чете роДніп по раїУкні
міжпо
черніськихгів сівлі
Ось лоньОбо жеу
в лидоні,
і ївКи у тійсвя
сікра
мане
нірідгошо у тісві
для неме юкра
на лізем.
Де куцвірнів в совикім тіжи
вилоли , як либу
ліма.
жусьгор
їнокраю, леюзем,
що велосьдо німе тут жить.
Не раїукнець ти шедую,
щояк не
жешмо це битьлю.
5.Запиши вірша у зошит
21.04
ЛІТЕРАТУРНЕ ЧИТАННЯ
ПРОЙДИ ТЕСТ https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=409938
МАТЕМАТИКА
1.Розв*яжи рівняння
№986 і 990 за зразком
2.Розв*яжи задачу
987
3.Розв*яжи задачу
991
УКРАЇНСЬКА МОВА
1.Пройди
тест https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=544123
2.Вправа
424 Випиши дієслова
теперішнього часу
3.Вправа 425 Встав дієслова в потрібній часовій формі
ЛІТЕРАТУРНЕ ЧИТАННЯ
1.Робота над скоромовкою.Прочитай
скоромовку мовчки повільно, захоплено, здивовано, швидко
Моркву, перець і гарбуз
Посадив старий дідусь.
Пестив їх та поливав —
Гарний урожай зібрав.
2.Прочитай біографію дитячого
поета https://www.youtube.com/watch?v=gpMirQMGWl8
3.Прочитай вірш «ІМЕНА»
-Про
що мріяв хлопчик?
4.Навчись виразно читати вірша.
- Спробуй дібрати нові імена для мами,
песика, ромашки, берізки
МАТЕМАТИКА
1
Розв*яжи рівняння
за зразком № 993
2.
Виконай дії.
16 • 4
20 • 6 : 4
7 • 4 • 2 630 : 9 : 10
7 • 12
50 • 10 • 0 5 • (9
+ 8) 847 – (230 • 2)
3.Розв*яжи задачу 995
4.Розв*яжи
рівняння №997
УКРАЇНСЬКА МОВА
РОЗВИТОК ЗВ*ЯЗНОГО МОВЛЕННЯ
- Яка найбільша річка України?
1. Переглянь
відеофільм про Дніпро.
2. Склади
«Асоціативний кущ» до слова «Дніпро»
3. Використовуючи групу словосполучень, склади невелику (
3 – 4 речення) розповідь про Дніпро.
Найбільша річка,
місто Київ, оспівували красу, поети і художники
4. Вправа
«Інтрига»
Із «розкиданих» слів склади рядки вірша про Дніпро
чете роДніп по раїУкні
міжпо
черніськихгів сівлі
Ось лоньОбо жеу
в лидоні,
і ївКи у тійсвя
сікра
мане
нірідгошо у тісві
для неме юкра
на лізем.
Де куцвірнів в совикім тіжи
вилоли , як либу
ліма.
жусьгор
їнокраю, леюзем,
що велосьдо німе тут жить.
Не раїукнець ти шедую,
щояк не
жешмо це битьлю.
5.Запиши вірша у зошит
МУЗИЧНЕ МИСТЕЦТВО
ВИВЧИ ПІСНЮ
18.04
Подивись відео ВЕЛИКДЕНЬ
Подивись відео https://www.youtube.com/watch?v=dXQ8upMu0rM&fbclid=IwAR0rV0QywDunDvY44-VzJTP7dkLd2XpxJTIrR4ID0re5YxwLRInu-WpaObg
17.04
ПРИРОДОЗНАВСТВО
ДЛЯ ЧОГО ПОТРІБНІ СКЕЛЕТ І М*ЯЗИ
1.Пройди
тест https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=804475
2.Подивись
відео https://www.youtube.com/watch?v=ZZkp2WJB7n4&fbclid=IwAR2S8up9R5ZBC13RFam84VDv-F7BHrgDjr_Jrwxb16W_spDYf6w8eqR_q28
3.Прочитай статтю в підручнику
на ст.147-147
4.Виконай завдання в зошиті
ЛІТЕРАТУРНЕ ЧИТАННЯ
Марія Познанська «Співай, соловейку!»
За Борисом Комаром
«Як співає соловейко»
1.Вивчи скоромовку
Сумно солов’ю у лісі,
Він сидить у
нас на стрісі.
Так він
солодко співає —
Весну й сонце
прославляє!
2.Прочитай
- Уяви весну, коли квітнуть садки, і яскраво світить
весняне сонечко. У цей час небо вражає нас своєю чистотою. Воно
блакитне-блакитне, повітря прозоре, чисте, вологе... Згадай: сонце, небо, ліси,
птахи – все це природа.
Але ця книга
Природи розкривається не всім, а тільки тим, хто може не тільки дивитись і
слухати, а вміє бачити і чути, хто допитливо вглядається у світ кольорів і
звуків. Природа наповнена красою. Треба тільки її побачити, почути і зрозуміти.
3.Послухай
Чий це щебет?
Це дивний птах - соловей.
- А почнемо знайомство з цим птахом з вірша Марії Познанської « Співай, соловейку!»
та тексту «Як співає соловейко?» за
Борисом Комаром; дізнаємося про те, що можна побачити і почути весною.
4.Навчись виразно
читати вірша на ст.169
5.Дай відповіді на
запитання
- Про яку пташку розповіла нам Марія Познанська?
- Чому так весело співав соловейко?
- Про що співає соловейко?
— У яких рядках поетеса передає почуття захоплення,
здивування, вдячності співаку? Читаючи вголос, передай ці почуття.
— За що ми вдячні соловейку? Про що його просимо?
6.Прочитай текст « Як співає
соловейко» за Борисом Комаром на ст.170
7.Дай відповіді на запитання
- Який це тип
тексту?
- Що вказує на те, що це текст-опис
- Про кого цей текст?
— Де сидів соловей?
- На кого він схожий?
Як описано зовнішній вигляд солов’я?
— Як він змінюється під час співу?
— Які порівняння вжито в тексті?
— Порівняй зміст вірша «Співай, соловейку!» та опис
пташки. Чим вони схожі і чим відрізняються?
МАТЕМАТИКА
2.Роз*яжи рівняння № 977
— Що невідомо в рівняннях? Як знайти дільник?
3.Прочитай правило
на ст.148
4.Обчисли вирази
№ 979
5.Роз*яжи задачу
980
— Про що розповідається в задачі?
— Що відомо про яблучний сік?
— Що відомо про томатний сік?
— Якою дією взнаємо про кількість банок яблучного (томатного) соку?
— Якою дією відповімо на питання задачі?
6.Обчисли вирази 983
ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА
Виконай руханкуРуханка
УКРАЇНСЬКА МОВА
1.Подивись уважно ВІДЕО
https://www.youtube.com/watch?v=BAPi9lkcXsY&fbclid=IwAR2i46hSxW83Wl2-kAP0ENcorJCYMgxxtM9qjL7PZKkDU-zqfYnHN0Ow5sE
2.Розглянь таблицю Вправа 419
3.Прочитай правило на
ст.167-168
4.Вправа 420 Розподіли
дієслова за часами
5.Виконай вправу 421
Подивись відео ВЕЛИКДЕНЬ
Подивись відео https://www.youtube.com/watch?v=dXQ8upMu0rM&fbclid=IwAR0rV0QywDunDvY44-VzJTP7dkLd2XpxJTIrR4ID0re5YxwLRInu-WpaObg
17.04
ЛІТЕРАТУРНЕ ЧИТАННЯ
Марія Познанська «Співай, соловейку!»
За Борисом Комаром
«Як співає соловейко»
1.Вивчи скоромовку
Сумно солов’ю у лісі,
Він сидить у
нас на стрісі.
Так він
солодко співає —
Весну й сонце
прославляє!
2.Прочитай
- Уяви весну, коли квітнуть садки, і яскраво світить
весняне сонечко. У цей час небо вражає нас своєю чистотою. Воно
блакитне-блакитне, повітря прозоре, чисте, вологе... Згадай: сонце, небо, ліси,
птахи – все це природа.
Але ця книга
Природи розкривається не всім, а тільки тим, хто може не тільки дивитись і
слухати, а вміє бачити і чути, хто допитливо вглядається у світ кольорів і
звуків. Природа наповнена красою. Треба тільки її побачити, почути і зрозуміти.
3.Послухай
Чий це щебет?
Це дивний птах - соловей.
- А почнемо знайомство з цим птахом з вірша Марії Познанської « Співай, соловейку!»
та тексту «Як співає соловейко?» за
Борисом Комаром; дізнаємося про те, що можна побачити і почути весною.
4.Навчись виразно
читати вірша на ст.169
5.Дай відповіді на
запитання
- Про яку пташку розповіла нам Марія Познанська?
- Чому так весело співав соловейко?
- Про що співає соловейко?
— У яких рядках поетеса передає почуття захоплення,
здивування, вдячності співаку? Читаючи вголос, передай ці почуття.
— За що ми вдячні соловейку? Про що його просимо?
6.Прочитай текст « Як співає
соловейко» за Борисом Комаром на ст.170
7.Дай відповіді на запитання
- Який це тип
тексту?
- Що вказує на те, що це текст-опис
- Про кого цей текст?
— Де сидів соловей?
- На кого він схожий?
Як описано зовнішній вигляд солов’я?
— Як він змінюється під час співу?
— Які порівняння вжито в тексті?
— Порівняй зміст вірша «Співай, соловейку!» та опис
пташки. Чим вони схожі і чим відрізняються?
МАТЕМАТИКА
2.Роз*яжи рівняння № 977
— Що невідомо в рівняннях? Як знайти дільник?
3.Прочитай правило
на ст.148
4.Обчисли вирази
№ 979
5.Роз*яжи задачу
980
— Про що розповідається в задачі?
— Що відомо про яблучний сік?
— Що відомо про томатний сік?
— Якою дією взнаємо про кількість банок яблучного (томатного) соку?
— Якою дією відповімо на питання задачі?
6.Обчисли вирази 983— Що відомо про яблучний сік?
— Що відомо про томатний сік?
— Якою дією взнаємо про кількість банок яблучного (томатного) соку?
— Якою дією відповімо на питання задачі?
ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА
Виконай руханкуРуханка
УКРАЇНСЬКА МОВА
1.Подивись уважно ВІДЕО
https://www.youtube.com/watch?v=BAPi9lkcXsY&fbclid=IwAR2i46hSxW83Wl2-kAP0ENcorJCYMgxxtM9qjL7PZKkDU-zqfYnHN0Ow5sE
2.Розглянь таблицю Вправа 419
3.Прочитай правило на
ст.167-168
4.Вправа 420 Розподіли
дієслова за часами
5.Виконай вправу 421
16.04
ПРИРОДОЗНАВСТВО
Ми завершили вивчати великий розділ «Рослини,
тварини і середовища їх існування», дізналися багато чого про навколишню
природу, про рослини і тварин.
— Що ж таке природа?
— Якою буває природа?
— Назви царства природи.
— Чи можна сказати, що людина — частина живої природи? Доведи свою відповідь.
— Чим людина відрізняється від тварин?
— Ми починаємо вивчати новий розділ «Людината її організм»
— Що ж таке природа?
— Якою буває природа?
— Назви царства природи.
— Чи можна сказати, що людина — частина живої природи? Доведи свою відповідь.
— Чим людина відрізняється від тварин?
— Ми починаємо вивчати новий розділ «Людината її організм»
2.Дай відповіді на запитання
— Прочитай сторінки Книги важливих знань про
природу нас. 146.
— Чому людина належить до живої природи?
— Наведи приклади органів людини. Яку роботу вони виконують?
— Що таке система органів? Наведи приклади.
— Яка система керує діяльністю організму?
— Чому людина належить до живої природи?
— Наведи приклади органів людини. Яку роботу вони виконують?
— Що таке система органів? Наведи приклади.
— Яка система керує діяльністю організму?
3.Виконай завдання в зошиті
1.Подивись казкуhttps://www.youtube.com/watch?v=rfmyeJOtvRY&fbclid=IwAR1ganC75ZjpP2pJ78bbkEHZiUe1J5dsTI0ItFpTdYV9fYRXug4X8rJQrM4
2.Прочитай
Я у світі
Проект
Відшукай інфрмацію
про відомі у світі народні промисли України.
Створи міні-книжку.
ОСНОВИ ЗДОРОВ*Я
2.Прочитай
ЛІТЕРАТУРНЕ ЧИТАННЯ
УРОК ПОЗАКЛАСНОГО ЧИТАННЯ
«Прийди, весно, з радістю»
Люди здавна милувалися красою весни і
намагалися передати свої почуття словом. Як називають таких людей?
А ще дивовижну весняну красу можна зобразити за допомогою мелодії. Як
називають людей, які відтворюють свої почуття в музиці?
Українці з давніх-давен зустрічали весну
веснянками, гаївками. Це пісні які склав народ, а людей які збирають їх
називають народознавці.
Інші
талановиті люди своє замилування красою цієї пори передавали в творах живопису.
Як називають цих людей?
1.Прочитай казку
Казка про весну
Було у Матері-Весни три сини. Один з них Березень, такий був плакучий,
тільки й робив, що сльози втирав. Другий, Квітень, радував око розквітлими
садами, а третій, Травень, співати любив у буйних травах.
Засперечалися брати, хто з них найважливіший. Березень себе вважав, йшов
він першим. Квітень сперечався з ним і доводив, що якби не він, не було б в
садах яблунь, вишень, груш. А Травень закінчував Весну, зустрічав Соловейка.
Тому й вважав себе найважливішим.
Посварилися брати і прийшли до матері. Засміялась Весна і промовила.
-Всі ви дуже потрібні. Березень зиму перемагає, первоцвіту дорогу
звільняє. Квітень землю уквітчує, врожай готує. А травень буяє травами, тепло
дарує. І не було б без вас красного літечка.
2.
Склади
твір-мініатюру (5-7речень) «Весна -художниця»
3.Прочитай
оповідання про весну.
УКРАЇНСЬКА МОВА
-Скажи, яку частину мови ми вивчаємо?
-Що таке дієслово?
- На які питання відповідає дієслово?
-Яким членом речення є?
1.Прочитай текст.
Віднови його.
___ тепла весна. Весняне сонечко ___
лагідно, ласкаво. На деревах ___ бруньки. Скоро ___ листочки. Ми так ___ весну.
2. Вправа 414
Прочитай і спиши текст, розкриваючи дужки.
3. Вправа 415
4.Вправа 417
МАТЕМАТИКА
-Що значить збільшити
число у кілька разів?
- Як знайти суму
двох чисел?
-Як називаються
числа при множенні?
-Як знайти частку чисел?
-Що значить число
зменшити у кілька разів?
1.Записати швидко, але
правильно кінцевий результат.
-
10
збільшити у 5
разів;
-
63
зменшити у 7 разів;
-
добуток
чисел
8 та 9;
-
суму
чисел 120 та 75;
-
різницю
чисел 210 та 30;
частку чисел
45 та 3
Сьогодні ми
розглянемо , як змінюється
частка від зміни діленого.
2.Подивись уважно пояснення у відео https://www.youtube.com/watch?v=IzGRZZXN-n0&fbclid=IwAR0IKpdmX3nzuzmqCeGzhyQPfhAOwxN0taKW6fDS2IEnh3XBqFl0oqAhlKM
3.Обчисли вирази 971
4.Розв*яжи задачі 973 і 975.
ТРУДОВЕ НАВЧАННЯ
ВИКОНУЄМО ВЕСНЯНУ АПЛІКАЦІЮ
АНГЛІЙСЬКА МОВА
ПОДИВИСЬ І ПРОЧИТАЙ
Виканай завдання
на ст.106-107 вправа 1-4
14.04
ЛІТЕРАТУРНЕ ЧИТАННЯ
Травень квітами багатий
Микола Сингаївський «Вийшов травень з лісу»
1.Склади «Павутинку»
ТРАВЕНЬ
2. Біографічна довідка
— Микола Федорович Сингаївський народився 12 листопада 1936 р., в родині хліборобів, на Поліссі у невеличкому селі Шатрище Коростенського району Житомирської області.
Навчаючись у Київському університеті, позаштатно працював у редакціях різних газет.
У 1958 р. побачила світ перша збірка для дітей «Жива криничка». Схвальним словом про неї відгукнувся Михайло Панасович Стельмах. Відтоді прийшло до читача понад сорок книжок — поетичних і прозових, з них — половина для дітей.
У 1968 році поетичні книги «З березнем по землі», «Архіпелаги» були відзначені премією імені О. Бойченка. За книги «Вогневиця» і «Поступ» Сингаївський удостоєний звання лауреата Республіканської комсомольської премії імені М. Островського.
Багато мелодій, написаних на вірші поета, стали «співучими» серед людей: «Чорнобривці», «Безсмертник», «Полісяночка», «В краю дитинства», «Сонце в долонях», «Розляглося наше поле» та інші. Одна зі збірок має назву «Я родом із пісні» — свідчення любові автора до цього жанру.
3.Прослухай пісню «Чорнобривці»на словаМ.Сингаївського
4.Прочитай вірш на ст.167
5.Пройди тест за посиланням https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=636200
6. Вивчи вірш напам’ять (с. 167) і пришли мені в повідомленні
УКРАЇНСЬКА МОВА
1.Пройди тест https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=255790
2. Прочитай текст. Знайди дієслова, які зв’язані зі словом сонечко. Випиши їх, постав питання.
Прокинулося весняне сонечко. Умилося теплим дощем і пішло гуляти по небу. Бачить: прекрасна земля! Майнуло сонечко золотим рукавом і засвітилися всюди маленькі жовті вогники — кульбабки.
Сонечко (що зробило?) прокинулося…
— У якому значенні вжиті дієслова?
— Сьогодні ми будемо спостерігати за дієсловами, які вживаються в прямому і переносному значеннях.
3. Вправа 408, с. 164
— Прочитай текст. Це розповідь чи опис?
— Відшукай у тексті дієслова, вжиті в переносному значенні. Випиши їх разом з іменниками.
4. Робота над деформованими реченнями
— Склади з поданих слів речення і запиши їх у такому порядку, щоб вийшла зв’язна розповідь. Підкресли дієслова, вжиті в переносному значенні.
Весна, по, швидко, землі, крокує.
Гілки, на, бруньках, скоро, тоненьких, набубнявіють.
Летять, країв, з, птахи, теплих.
Криги, від, звільнилися, ріки.
Неба, з, лагідне, посміхається, сонце.
МАТЕМАТИКА
1. «Ланцюжок» Обчисли усно
20 • 3 : 30 • 7 60 : 20 • 9 : 3
100 : 20 • 7 : 5 50 : 5 • 0 • 99
50 : 10 • 8 : 5 70 : 10 • 8 : 56
3 • 16 – 64 : 4
2.с. 145, завдання 960
— Порівняй, як змінюється добуток при зміні одного з множників у кілька разів.
Висновок. Якщо один з множників збільшити (зменшити) у кілька разів, то і добуток збільшується (зменшується) у стільки ж разів.
3. Обчисли вирази за зразком (с. 146, завдання 961)
4.Розв*жи задачу 964
5.Обчисли вирази 967
МУЗИЧНЕ МИСТЕЦТВО
Розпочався Великодній
тиждень.
Готуємось до свята і вчимо пісню ВЕЛИКОДНІЙ
ЦВІТ. Дистанційно.
На допомогу (+) з
текстом.
ВИВЧИ ПІСНЮ
ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА
ВИКОНУЙ РУХИ І БУДЬ УВАЖНИЙ
13.04
ПОНЕДІЛОК
ЛІТЕРАТУРНЕ ЧИТАННЯ
Андрій
М’ястківський «Розмова з одудом»
1.Прочитай вірш.
Хто це тут, за осокою?
Одуд з дудкою лункою.
— Оду-ду, оду-ду
Сам я граю на дуду.
В. Гринько
—
Про яку пташку в ньому йдеться?
—
Що ти
знаєш
про цю пташку?
Цікаво знати!
Батьківщина одуда — спекотна Африка. Він
і дотепер мешкає на широких територіях цього континенту. На території
Центральної Африки зимують і одуди, що гніздують в межах помірного клімату.
Одуди селяться на прогрітих сонцем, відкритих місцинах. Цього барвистого
чубатого птаха можна зустріти на лісових галявинах, луках, пасовиськах, полях,
виноградниках. Чим далі на південь, тим більше одуди надають перевагу саванам,
сухим степам та оазисам, іноді — місцям поблизу господарських споруд. У
північній частині ареалу, в тому числі в Україні, одуда можна побачити з
середини квітня до вересня — за цей час він устигає вигодувати один виводок.
Голову одуда прикрашає характерний чубок
з оранжевих пір’їн з чорно-білими вершинами. Довгий та тонкий дзьоб трохи
загнутий донизу, це пристосування для витягування комах із землі. Очі порівняно
великі та темні. Оперення тулуба вохристо-руде, на спині та крилах є поперечні
чорно-білі смуги. Хвіст довгий, чорний з поперечною білою смугою. Лапи із
гострими кігтями дозволяють одуду легко вилізати на стовбури дерев.
Одуд належить до числа тих пернатих, у
яких одна частина популяції живе осіло, а інша — здійснює сезонні міграції.
Птахи, що гніздяться на півночі свого географічного ареалу, проводять зиму в
краях із теплим кліматом. Одуди-«європейці» відлітають зимувати в Африку, а
жителі Азії відкочовують на південь рідного континенту. Для одуда характерний
своєрідний хвилеподібний політ — чергування м’яких помахів крил з короткою
фазою ширяння. Ця манера є досить незвичною і надає одуду в польоті схожість із
великим барвистим метеликом. Незважаючи на яскраве забарвлення одуда, його
досить непросто помітити на землі. Його головний засіб захисту — стоматоліз.
Зляканий птах падає на землю, широко розкривши крила та хвіст, і буквально
розчиняється в барвистій зелені. Мисливські угіддя одуда, як правило,
розташовані по сусідству із гніздом. Полює він, ходячи по землі, підбирає
кобилок, цвіркунів, личинок, павуків, жуків, гусінь, дощових червів та іншу
дрібноту. Схопивши здобич, одуд витягає її із землі та вбиває точним ударом
дзьоба, після чого підкидає вгору та ловить на льоту, щоб корм із дзьоба
потрапив прямо в горло. Ця майстерність в одудів вроджена, і навіть юним птахам
не потрібно навчань. Одуди перекликаються глухими окриками, «удуд-дуд», яким і
зобов’язані своєю назвою. Наполохані птахи видають різкі крики, схожі на
каркання.
2.Прочитай вірш на ст.166
3.Дай відповіді на запитання
—
Про що запитує автор одуда?
—
Де ночує одуд?
—
Чому він не віддав ключі від саду?
4.Навчись виразно читати вірша
5.Прочитай вірша Лесі Українки «Уже весняне сонце
припікає»
МАТЕМАТИКА
1 .Дай відповіді
на запитання
- Яке число в 6 разів менше 420?
- Яке число на 6 менше 420?
- У скільки разів число 900 більше 100?
- На скільки число 900 більше 100?
- У скільки разів число 10 менше 400?
- На скільки число 10 менше 400?
- Яке число в 6 разів більше 13?
- Яке число на 6 більше 13?
- Яке число в 7 разів менше 77?
- Яке число на 7 менше 77?
- Яке число зменшили в 3 рази і отримали
70?
- Яке число зменшили на 3 і отримали 70?
2.Розв’яжи рівняння
№954
3. Задача (с. 145,
завдання 955)
— Прочитай задачу.
— Скільки сорочок має пошити кожна
кравчиня?
— Скільки за день шиє перша кравчиня?
друга?
— Знаючи загальну кількість сорочок і
кількість сорочок за один день, що можна дізнатися?
— Якою дією будемо це знаходити?
— Якою дією дамо відповідь на питання
задачі?
— Скільки дій у задачі?
— Розв’яжи задачу і напиши
пояснення до дій.
4.Обчисли вирази №958
16.03
День 1
Літературне читання
Брати Грімм «Шипшинка»
1.Передивись презентацію про
казкарів.
2.Прочитай
казку «Шипшинка» (Ст.142--146)
3.Дай відповіді на запитання
1. Хто напророчив королеві народження дівчинки?
а) Чаклунка;
б) жаба;
в) король.
2. Скільки чарівниць жило в королівстві?
а) 12;
б) 10;
в) 13.
3. Скількох фей запросили на пишний бенкет?
а) 12;
б) 13;
в) 9.
4. Від чого зла чаклунка напророчила королівні смерть?
а) Від веретена;
б) від колючки;
в) від укусу комахи.
5. Яка чаклунка пом’якшила жорстокий вирок злої
чаклунки?
а) Десята;
б) дванадцята;
в) тринадцята.
6. Якою росла королівна?
а) Прекрасною, привітною, розумною;
б) злою, жорстокою, красивою;
в) вередливою, красивою, привітною.
МАТЕМАТИКА
1.Розв.яжи
вирази
300 · 3 200 · 4
300 · 2
4 · 200 6 · 100 500 · 2
5 · 18 7 · 12
11 · 8
19 · 3 3 · 29
6 · 15
8 · 12 16 · 6
23 · 4
2.Розв.яжи
задачі №845 і № 849 двома способами
3.Розв.яжи
приклади 850
Українська мова
Слово в прямому значенні — це
звичайна, повсякденна назва чогось (предмета, дії, ознаки).
Слово в переносному значенні —
назва образна, перенесена з одних предметів і явищ на інші.
1.Вправа 370
Заміни іменники в
словосполлученні так, щоб прикметники набули прямого значення
2.Розподіли
(1колонка– пряме значення прикметника, 2 колонка -
переносне)
Кам’яний будинок
кам’яне обличчя
холодний
погляд
тепле молоко,
лебединий
пух,
лебедина пісня,
золота
каблучка,
золоте серце,
гострий зір
холодний вітер
гострий
ніж
тепле серце;
3.Вправа 373
Немає коментарів:
Дописати коментар